Йшла мова і про нещодавно прийнятий закон щодо діяльності організацій РПЦвУ, і про інформаційну політику держави у цій сфері, тобто її відсутність.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Уже майже чверть століття соціологічна служба Центру Разумкова щорічно здійснює солідне дослідження стану і характеру релігійності українського суспільства, міжконфесійних та державно-церковних відносин. Постійним партнером дослідження є Представництво Фонду Конрада Аденауера, пише risu.ua.
Воно присвячене релігійній ситуації в Україні, стосункам Церков із державними інституціями, міжконфесійним взаєминам, змінам в усвідомленні громадянами важливості релігійної сфери, змінам у релігійній сфері під впливом війни, а також сприйняттю громадянами потреби захисту національної безпеки у духовній сфері та неприпустимість впливу держави-агресорки на релігійно-інформаційне середовище країни, що в стані війни.
У презентації взяли участь представники Центру Разумкова, Державної служби етнополітики та свободи совісті, науковці-релігієзнавці, народні депутати. Онлайн приєдналися представники посольств різних держав, громадських організацій, західних аналітичних центрів.
«Довіра до Церков залишається високою…»
Важливість дослідження відзначив керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Томас Біррінгер, адже воно може роз’яснити політикам та науковцям за кордоном, у чому необхідність нещодавно прийнятого закону «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» та прояснити певні непорозуміння, з ним пов’язані.
Голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський наголосив, що за 24 роки цих щорічних соціологічних досліджень створено колосальний документальний корпус. Зокрема, зафіксовано зміни, які відбуваються у сприйнятті релігії в Україні, державно-церковних відносин і законодавчих ініціатив, починаючи з 2000-го року. Ці зміни стали особливо відчутними після 2014 та 2022 років.
Заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайло Міщенко зробив огляд дослідження та розповів, як саме воно проводилося. Скажімо, опитування здійснювали лише на підконтрольних урядові України територій. Через те, що не було змоги опитувати громадян, які перебувають за кордоном, використано прийом, коли дослідження проводять, спираючись на ті статистичні дані, що були зафіксовані до повномасштабної війни.
«Ми опитуємо у східному регіоні таку ж частку опитаних, як і до початку повномасштабної, — зазначив соціолог. – Вважаємо, що дані опитування людей, що живуть у певному регіоні, відображають позиції і тих, які виїхали, рятуючись від війни. Адже релігійні переконання змінюються поволі».
Як зазначається в тексті аналітичного дослідження, більшість опитаних погодилися з тим, що Церкви та різні релігійні організації мають бути долучені до формування національної ідеї, моделі повоєнної України, розроблення стратегії державної політики. А також, що держава має більше співпрацювати з Церквами та релігійними організаціями за кордоном для обстоювання національних інтересів.
Перший заступник голови ДЕСС Віктор Войналович висловив переконання, що зрілість українського суспільства оцінюється тим, що воно досить адекватно сприймає потенціал релігійного простору і Церков. «Кожного року ми є свідками, і дослідження це підтверджують, що попри зміну обставин, довіра суспільства до Церков залишається високою, — наголосив пан Войналович. – Суспільство делегує Церквам місію у соціальному служінні, гуманітарній допомозі, активізації діяльності на міжнародній арені з метою захисту інтересів України».
Зруйновані храми відвертають від «російського світу»
Дослідження Центру Разумкова фіксує збільшення тих, хто вважає себе віруючим, з початком військового вторгнення в Україну у 2014 році. Новий поштовх до релігії стався у 2022 році. І хоч із часом спостерігалося зниження показників, на сьогодні 22 відсотки опитаних вважають, що після початку повномасштабної війни Росії проти України, вони укріпилися у вірі, стали більш релігійними.
Цікаво, що, починаючи з 2014 року, щораз знижується кількість осіб, які зараховують себе до православних. У 2014 таких було 70 відсотків, у 2024 – 55. Греко-католиків побільшало – було 8 відсотків, стало майже 12. Вірян Православної Церкви України, яких у 2022 році налічувалося 20 відсотків, наразі 35. Після початку повномасштабного російського вторгнення істотно поменшало тих, хто зараховує себе до УПЦ Московського Патріархату. У 2021 році таких було 13 відсотків, на сьогодні – 5,5.
Дослідження проявило і негативні явища. Скажімо, 7 відсотків опитаних зазначили, що їм відомо про випадки, коли релігійні громади після початку широкомасштабної війни Росії проти України висловлювали підтримку діям Росії. 4,5 відсотки опитаних знають про випадки допомоги окупантам, 4 відсотки стали свідками, як при церквах привласнювали гуманітарну допомогу.
Поза тим, більшість вірян засвідчили, що їхня релігійна громада з початку широкомасштабної війни надавала допомогу українській армії, а також матеріальну допомогу і прихисток біженцям.
На думку керівника проєкту «Інформаційна оборона», фонду «Відкрита політика», екс-міністра молоді і спорту Ігоря Жданова, важко залишатися прихильником російської Церкви, коли на тебе направляють зброю ті, яких благословляє на вбивства очільник цієї Церкви. Як приклад, Ігор Жданов навів «зростання рівня свідомості» у митрополита УПЦ в Одесі Агафангела, особливо після зруйнування кафедрального Спасо-Преображенського собору в Одесі. «Його називають «православним комуністом», адже він був народним депутатом у фракції комуністів у першому скликанні Верховної Ради України, — пояснює екс-міністр. – Після того, як його храм був зруйнований внаслідок ракетної атаки росіян, Агафангел, хоч і не кардинально, але змінив своє ставлення до «російського світу»».
Закон для захисту
Соціологічне дослідження показало, що в Україні немає ґрунту для міжрелігійних, міжконфесійних та міжцерковних конфліктів, адже лише 2,5 відсотки громадян ідентифікують себе насамперед з людьми тієї ж віри чи Церкви, що й вони. Переважна більшість опитуваних вважає себе передовсім громадянами України. А от релігійна та церковна ідентичність ледь не на останньому місці. Напевне тому більшість – 74 відсотки опитаних підтримують прийняття Закону «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», що забороняє в Україні діяльність Церкви з центром у країні-агресорі. Адже люди, які усвідомлюють себе передовсім громадянами України, розуміють загрозу національній безпеці їхній державі з боку «диверсантів у рясах».
«Суспільство і політикум стали перед необхідністю захистити Україну від спроб агресора використати релігію для підриву української державності, знищення України через «деукраїнізацію», — підкреслив голова ДЕСС Віктор Єленський. – Адже про цю мету заявив провід не лише Російської Федерації, але й Російської Православної Церкви. І вона, згідно з Резолюціює Парламентської асамблеї Ради Європи, є ідеологічним продовженням режиму Путіна». Віктор Єленський нагадав, що закон «Про захист конституційного ладу…» опинився в центрі серйозних політичних дебатів та суспільних дискусій, а також став приводом для масованих дезинформаційних спецоперацій, які здійснює РФ.
«Цей закон, підписаний Президентом 24 серпня 2024 року, забороняє діяльність в Україні РПЦ і дає можливість релігійним організаціям, які входять до складу РПЦ, вийти з неї, — пояснив Віктор Єленський. – Закон відповідає тесту, який пропонується для виміру демократичності законів у сфері свободи совісті: він спрямований на досягнення легітимної мети, досягає її у демократичний спосіб, не накладає тягаря на совість віруючих, тому що перебування під владою Московського Патріархату не є частиною православного віровчення. Зрештою, кожного разу питання про припинення діяльності певної організації буде вирішуватися в суді».
Суди для 7000 громад?
Керівник проекту «Інформаційна оборона», фонду «Відкрита політика», екс-міністр молоді і спорту Ігор Жданов наголосив: «Українське суспільство у переважній своїй більшості сподівається, що цей закон буде виконаний. А якщо УПЦ МП не виконає вимог закону, вона буде заборонена як така, що має керівний центр у країні, що розпочала збройну агресію».
За словами Віктора Єленського, підзаконні акти для імплементації цього закону уже розроблені, усі акти пройшли міжвідомче узгодження і мають бути ухвалені урядом в найближчий час. Через 9 місяців після підписання закону він набирає чинності. Будуть здійснені дослідження, які визначать, чи дана громада є частиною Російської Православної Церкви, чи ні. Якщо ж підпорядкована РПЦ громада не виконає припис про усунення зв’язків із забороненою Церквою, Державна служба з етнополітики та свободи совісті отримає право звертатися до суду. «УПЦ приналежна до Московського Патріархату, але вона зареєстрована в Україні, за українським законодавством, — нагадує голова ДЕСС. – Вона афілійована з центром, що в Москві. Якщо в процесі суду зв’язок не буде усунуто, суд має ухвалити справедливе рішення».
Науковий радник Центру Разумкова, політолог Олексій Гарань поставив питання руба: «До кожної із 7000 громад УПЦ МП потрібна буде окрема судова справа. Чи не призведе це до того, що де-факто ця організація, мімікруючи, буде продовжувати існувати тривалий час?».
До того ж, процес переходу з УПЦ МП до ПЦУ значно уповільнився.
«Багато в чому це пов’язане з явищем, яке я називаю «священнождунство», коли представники УПЦ МП певно сподіваються, що на переговорах російська сторона буде ставити вимогу збереження або ж відновлення позиції УПЦ МП в Україні, — зазначив народний депутат України, відомий своєю роллю у сфері формування державної політики у сфері релігії, один з ідеологів закону «Про захист конституційного ладу …» Ростислав Павленко. – Утім дані дослідження свідчать, що це призведе до активації серйозного конфлікту. Потрібно ще багато попрацювати в інформаційному полі, вести роз’яснювальну роботу, щоб закон був правильно застосований».
Як інформація сприятиме дотриманню закону
Роз’яснювальна робота може набагато спростити і прискорити результати від прийняття закону. Про особливості такої праці розповів політолог, науковий радник Центру Разумкова Олексій Гарань. Він переконаний, що слід брати до уваги те, що у своїй диверсійній діяльності агресор використовує якусь, хай і незначну кількість осіб, які вважають себе вірянами УПЦ МП. «У моєму оточенні є волонтер, який багато робить для фронту, — розповів пан Олексій. – Але коли починаєш із ним обговорювати цю тему, він переходить у глухий захист. І нам потрібно це врахувати в роз’яснювальній роботі».
На думку завідувача відділом Інституту філософії ім. Григорія Сковороди НАНУ професора Олександра Сагана, багато громадян дезорієнтовані, бо священики переконали їх, що вони не МП. Тому вони не індентифікують себе з Російською Церквою і не знають, що їхня громада насправді підпорядкована Москві. Соціологічне дослідження Центру Разумкова, зафіксувало в 2024 році, що УПЦ Московського Патріархату має в Україні всього 5,5 відсотка прихильників, але реально з цією релігійною інституцією пов’язано дещо більше громадян.
«Дані, наведені в цьому дослідженні, чітко показують, що держава системно провалює інформаційну політику, а саме роз’яснення вірянам ситуації, — переконаний Олександр Саган. – У нас є ціле міністерство, яке має займатися інформаційною політикою, але я не можу згадати жодної акції ні при попередньому, ні при нинішньому міністрі, що була б спрямована на роз’яснення».
Завідувач відділом релігієзнавства нагадує, що в Україні є значний потенціал релігієзнавців, але він не задіюється у справі роз’яснення. До того ж, немає жодної державної програми, яка би дозволяла провадити просвітницьку роботу в суспільстві, і доносити вірянам, якою є об’єктивна релігійна ситуація в Україні.
Закордон нас зрозуміє
«На жаль, раніше державні органи не мали повного уявлення про те, що відбувається в релігійній сфері. Зараз, через війну, ми поступово наближаємося до поінформованості. Відбувається інтенсивна комунікація різних релігійних організацій між собою і з державою, — розповів заступник голови ДЕСС В’ячеслав Горшков. – Утім, ми й досі стикаємося з нерозумінням наших закордонних партнерів релігійної ситуації в Україні. Але завдяки дослідженням і комунікації відчуваємо, що потрошку достукуємося до тих людей, які тримають у фокусі Україну».
Утім, за словами пана В’ячеслава, закордонні партнери часто й досі не розуміють, якою є насправді релігійна ситуація в Україні. Утім, завдяки дослідженням і налагодженню комунікації люди, які тримають у фокусі Україну, стають більш поінформованими і роблять відповідні висновки. Так, 23 січня була оприлюднена резолюція Європейського парламенту «Щодо дезинформації та історичних фальсифікацій росії для виправдання її агресивної війни проти України». 12 пункт цієї резолюції говорить про засудження експлуатації Москвою православної релігії в геополітичних цілях, зокрема через інструменталізацію Російської Православної Церкви Московського Патріархату як засобу впливу на православне населення в Україні, Грузії, Молдові та інших країнах.
«Поступово приходить розуміння, що відбувається в Україні, — зазначає В’ячеслав Горшков. – І що ми не воюємо з релігією, натомість домагаємося, щоб релігію не перетворювали на інструмент ворожого впливу та зводили християнство з його високими цінностями до якоїсь злочинної державної ідеології».
29 січня це дослідження також було презентоване в Лондоні, аби закордонні політики й громадські діячі отримали інформацію з першоджерел, а не від російських пропагандистів.
Джерело: risu.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут