Колишній президент LifeWay Christian Resources Том Райнер прогнозує, що у найближчі роки близько 15 тисяч церков перейдуть на неповну зайнятість пасторів або взагалі зникнуть. При цьому Національна рада церков також оцінює, що у США можуть закритися тисячі церков різних конфесій.

Причини цієї тенденції є досить очікуваними й комплексними: старіння населення, фінансові труднощі, зменшення активності членів і відсутність молодих духовних лідерів. У сільських регіонах наслідки відчуваються особливо болюче, адже саме церкви традиційно забезпечували допомогу для нужденних і підтримку під час стихійних лих.

Однак це не свідчить про різку секуляризацію, а скоріше зміну в конфесійному розподілі США та урбанізацію. На тлі занепаду історичних протестантських деномінацій зростає вплив позаконфесійних мегацерков, які орієнтуються здебільшого на сучасну комунікацію та харизматичне лідерство. Такі церкви пріоритетно використовують соціальні мережі та програми і тренди, які привертають увагу мільйонів підписників.

Ці церкви найчастіше поповнюються молоддю, а вже зафіксоване «відродження покоління Z» спрямоване здебільшого на воцерковленість такого формату. Проте цей успіх може бути вкрай крихким з огляду на давні проблеми мегацерков. Коли церква будує команду і служіння з великим акцентом на лідера і його харизму, то будь-який скандал чи смерть пастора може зруйнувати спільноту. До того ж віряни таких церков рідко мають глибокі зв’язки між собою, тому формат мегацерков виявляється малоефективним для справжньої розбудови громади.

Подібні процеси тривають і у Великій Британії. Національний фонд церков повідомляє, що близько 5% британських храмів можуть зачинитися протягом наступних п’яти років, а серед методистських громад цей показник сягає 12%. Особливо вразливими є сільські парафії, де знижується чисельність населення, а утримувати великі історичні будівлі церков стає дедалі важче. Парадоксально, але навіть англіканські церкви можуть втратити близько 700 будівель, які не мають додаткової підтримки від держави для утримання.

Хоча закриття історичних церков часто пов’язане із перетіканням вірян до нових євангельських церков, однак є два важливі негативні аспекти, пов’язані з майбутнім цих християн. По-перше, кризи традиційного протестантизму — це давня історія, і не можна оминути духовне і моральне банкрутство деяких з них (наприклад, масовий вихід методистів після ліберальних реформ в Об’єднаній Методистській Церкві). Часто спроби радикально наблизитися до світської культури і цінностей ставали суїцидальним кроком для таких церков, адже вони втрачали реальний духовний авторитет.

По-друге, хоча зростання позаденомінаційних церков є позитивною тенденцією і підштовхує молодь до віри, однак без розбудови міцних зв’язків і структур цей спалах ризикує бути короткочасним. Тому такі церкви потребують систематичного навчання своїх членів та підготовки до функціонування і збереження віри не залежно від присутності або волі лідера.

Джерело: c4u.org.ua