Харківський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовозобов’язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і військової частини щодо скасування наказів про його мобілізацію та зарахування до списків особового складу.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Позивач стверджував, що мав право на бронювання як священнослужитель, а також на відстрочку від мобілізації як науково-педагогічний працівник, пише sud.ua.
Суть справи
Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про його мобілізацію і направлення для проходження військової служби, а також наказ командира військової частини в частині зарахування його до списків особового складу.
Крім того, він просив зобов’язати військову частину прийняти рішення про його звільнення з військової служби та виключити зі списків особового складу.
Суд встановив, що 2 березня 2026 року наказом начальника ТЦК позивача було призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, до військової частини. Наступного дня, 3 березня 2026 року, наказом командира військової частини його зарахували до списків особового складу.
Також із матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «ОБЕРІГ» позивач рішенням військово-лікарської комісії від 2 березня 2026 року був визнаний придатним до військової служби. Сам позивач не заперечував, що пройшов ВЛК та був визнаний придатним.
Водночас позивач посилався на те, що на момент мобілізації мав право на включення до списків бронювання як священнослужитель відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів №76 та відповідного порядку.
Окрім цього, він вважав, що мав право на відстрочку від призову відповідно до пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки працював науково-педагогічним працівником — старшим викладачем закладу вищої освіти.
ТЦК та військова частина проти позову заперечували і зазначали, що у спірних правовідносинах діяли відповідно до чинного законодавства.
Позиція та висновки суду
У справі №520/10444/26 суд виходив із того, що відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов’язані, які перебувають у запасі та не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця перебування на військовому обліку.
Суд також послався на Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов’язані, які придатні до військової служби за станом здоров’я та не мають права на відстрочку з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому суд звернув увагу на те, що позивач не довів, а під час судового розгляду не було встановлено, що йому була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Також позивач не надав доказів того, що звертався із заявою про надання такої відстрочки.
У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що на момент проведення процедури мобілізації позивач не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу та не звертався із заявою про її надання.
Суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22. У ній Верховний Суд зазначив, що право на відстрочку від призову повинно бути реалізоване військовозобов’язаним шляхом вчинення активних дій та оформлене у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
При цьому реалізація такого права можлива лише до моменту набуття особою статусу військовослужбовця.
Також Харківський окружний адміністративний суд послався на постанову Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22, у якій зазначено, що наявність відповідного статусу, який дає право на відстрочку, сама по собі не є звільненням від обов’язку проходження військової служби, а лише надає право на відстрочку від призову.
За таких обставин суд дійшов висновку, що за відсутності у позивача належним чином оформленої відстрочки у ТЦК були правові підстави для його призову на військову службу під час мобілізації.
Щодо зарахування позивача до списків військової частини суд зазначив, що відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, зараховуються до списків особового складу військової частини в день прибуття.
Первинне призначення таких військовослужбовців на посади здійснюється наказом командира військової частини по стройовій частині.
Оскільки позивача 3 березня 2026 року наказом командира військової частини було зараховано до списків особового складу, суд не встановив порушень з боку військової частини.
У підсумку суд дійшов висновку, що відповідачі не порушили прав позивача, а протилежного під час розгляду справи доведено не було.
У задоволенні позову про визнання протиправними та скасування наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу, а також про зобов’язання звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків військової частини суд відмовив.
Джерело: sud.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут