Два послідовні руйнівні землетруси магнітудою 7,2 та 7,5 бала перетворили квітуче узбережжя провінції Ла-Гуайра на зону суцільного лиха, забравши життя тисяч людей та залишивши десятки тисяч під завалами. Серед тих, хто опинився в пастці під тоннами залізобетону в підвалі розтрощеного торгового центру «Galerías Playa Grande», був 43-річний охоронець Ернан Альберто Хіль Флорес (Hernán Alberto Gil Flores). Коли перші підземні поштовхи почали ламати тримальні конструкції семиповерхової споруди, Ернан перебував на своєму робочому місці у крихітній кабіні охорони. Тієї милі, коли весь світ навколо нього завалився, ця маленька конструкція дивовижним чином витримала колосальний тиск 140 тонн уламків, створивши для чоловіка справжній Божий щит та життєво необхідну повітряну кишеню.
Джерело: Christian Post
Уявіть собі повну, гнітючу темряву, де кожна хвилина триває як вічність, а повітря стає все менше. Навколо вирували тропічні зливи, які затоплювали підземні рівні, а безперервні повторні поштовхи загрожували остаточно поховати живцем єдиного вцілілого. Рятувальники зазначають, що перші три дні після катастрофи вважаються «критичним вікном» для пошуку живих, після чого шанси стрімко наближаються до нуля. Тим часом дружина Ернана, Гусбімар Гонсалес (Gusbimar González), разом із двома дітьми віком 8 та 10 років, перебувала у глибокому розпачі, молячись за чоловіка, коли більшість будівель міста вже позначали літерою «D», що означало «загиблі». Проте Господь мав Свій план на це життя, який перевищував будь-які людські розрахунки та прогнози експертів.
Лише на п’ятий день після трагедії, у неділю, спеціалізована команда Червоного Хреста з Коста-Рики за допомогою службових собак та чутливих приладів зафіксувала ледве помітні ознаки життя глибоко під землею. Коли рятувальники нарешті встановили перший акустичний контакт із Ернаном, його перші слова були сповнені зворушливого смирення та турботи про близьких: «Будь ласка, не кажіть моїй дружині, що я живий, раптом я не зможу вибратися звідси». Чоловік боявся подарувати своїй коханій фальшиву надію, яка могла б розбити її серце ще сильніше. Але відважні рятувальники відповіли йому з твердою рішучістю: «Ми ніколи не залишимо тебе тут, тримайся, мы йдемо!».
З цього моменту розпочалася безпрецедентна за своєю складністю та масштабом міжнародна операція, яка тривала понад 100 годин безперервної, виснажливої праці. Бог дивовижним чином об’єднав професіоналів із семи різних країн — Венесуели, Чилі, США, Португалії, Коста-Рики, Сальвадору та Мексики. Рятувальникам довелося пробивати триметровий тунель крізь нестабільні завали, постійно укріплюючи стіни деревом та сталлю, аби уникнути повторного обвалу через безперервні афтершоки. Щоб підтримати сили Ернана, крізь вузьку розщелину йому спустили телескопічну камеру для постійного візуального зв’язку, а також передавали воду та рідкі поживні речовини протягом останніх трьох днів екстракції. Чилійська жінка-пожежник Марія Пас Кампос (María Paz Campos) годинами розмовляла з Ернаном крізь радіозв’язок, заспокоюючи його та допомагаючи подолати паніку під час фінальних, найважчих годин операції.
Коли в четвер уранці Ернана Альберто Хіль Флореса нарешті підняли на поверхню, уся площа вибухнула гучними вигуками радості, оплесками та сльозами полегшення. Люди різних національностей, мов та культур обіймалися, тримаючи прапори своїх країн, об’єднані єдиним почуттям — благоговінням перед очевидним дивом. Ернан вийшов із тунелю у відносно доброму стані, без серйозних травм, і навіть намагався підвестися і йти самостійно, хоча рятувальники наполягли на медичних ношах. «Коли я дізналася, що він живий, я побачила справжній промінь світла серед суцільної темряви», — з глибокою вдячністю Творцю крізь сльози ділилася його дружина Гусбімар. Цей порятунок став символом незламної надії для всієї венесуельської нації, яка перебуває у жалобі, нагадуючи кожному з нас, що навіть у найтемніших підземеліях нашого життя Господь чує благання Своїх дітей і здатний зруйнувати будьякі кайдани неможливого.
Джерело: Christian Post