У глибинах північного Онтаріо, де сосни шумлять так само, як сотні років тому, і де люди бувають рідше, ніж ведмеді, впало дерево. Ніби випадково. Але те, що відкрилася під корінням, змусило здригнутися навіть досвідчених археологів. Плита з рунічним текстом — не просто артефакт, а вигравійована молитва «Отче наш» шведською мовою.
Джерело: дослідження археолога Райана Прімроуза (OCARE) та професора Уппсальського університету Генріка Вільямса
Знахідка серед дикої природи
Плиту розміром 1,5×1,2 метра з 225 рунічними символами було знайдено у 2018 році біля містечка Вава після падіння дерева. Спершу дослідники припустили, що знахідка має вікінгське походження, адже окрім тексту, на ній зображено човен, схожий на драккар.
Однак подальший аналіз довів: написи походять із XIX століття і, швидше за все, були створені шведом-християнином, який працював у цій місцевості.
На перший погляд — камінь.
На перший погляд — камінь. На другий — ключ до давньої історії віри, якої не чекали на цьому континенті. Учені встановили: це повна молитва, викарбувана у формі рун стародавнього футарку, — тієї абетки, якою користувалися в Скандинавії ще до хрещення. Але ось головна сенсація: вона створена у XIX столітті, у часи, коли Північна Америка вже жила зовсім іншим життям.
Як пояснив професор Вільямс, напис відповідає шведській версії молитви «Отче наш», яка побутувала ще з XVI століття. Він вигравійований у формі рун стародавнього футарку, що було типовим для протестантських перекладів Біблії у скандинавських країнах.
На плиті — 225 рун. Ретельно викарбуваних. Поруч — зображення човна, схожого на скандинавський драккар. Спершу це сприйняли як спадок вікінгів. Але аналіз показав інше: це справа рук глибоко віруючого шведа, імовірно — працівника Гудзонової компанії, який мешкав поблизу торгівельного посту Мічіпікотен. Людина, яка мала освіту, знання рун і сильну віру — але ще більше мала потребу в молитві серед дикої тиші.
«Це був не просто надпис — це був жест віри, можливо навіть духовний рятівний круг, кинутий у самотність», — каже археолог Райан Прімроуз.
Його колега, професор Уппсальського університету Генрік Вільямс, підкреслює: цей варіант молитви з XVI століття — типова для протестантської традиції Швеції. А сам вибір рун — це, швидше за все, особистий акт освячення простору, відтворення свого внутрішнього храму в безлюдному місці.
Це не просто артефакт, це — вікно у душу віруючого, який замість церкви мав лише небо, ліс і камінь. І саме на цьому камені він залишив слід молитви, яка пережила десятиліття, лісові пожежі, бурі й байдужість часу.
Джерело: popularmechanics.com