Коли військовий перестає виходити на зв’язок, рідні можуть опинитись у невідомості на довгі місяці. Комусь щастить одразу налагодити контакт з підрозділом і держорганами, а хтось опиняється з болем і невизначеністю сам на сам.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Пошук інформації про бійців, очікування підтверджень, переговори та обміни – це надзвичайно складні процеси і для держави, і для сімей, тому pravda.com.ua вирішила знайти відповіді на поширені запитання про полонених і зниклих безвісти військових.
У цьому матеріалі йдеться про те, як діяти і що не робити, якщо військовий перестав виходити на зв’язок, хто має шукати бійця та як підтверджується статус військовополоненого або загиблого.
Розібратися в цих питаннях допомогли:
- представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко;
- речник Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Олександр Власенко.
Також своїм досвідом пошуку інформації та боротьби за коханого поділилася Марія Алєксєєвич – дружина захисника "Азовсталі", який пережив теракт в Оленівці, але навіть на той момент не був підтверджений як полонений.
Полонений чи зниклий безвісти? Що треба знати про ці статуси
Військовослужбовець вважається зниклим безвісти, якщо він не повернувся після виконання бойового завдання, і не був підтверджений як полонений або побратими чи родичі не отримали його тіла.
Навіть якщо побратими точно бачили, що бійця взяли у полон, він вважається зниклим безвісти, поки його полон не підтвердить МКЧХ або це не буде встановлено з інших джерел. Аналогічно – якщо побратими кажуть, що боєць точно загинув, але немає можливості забрати його тіло.
Фактично, "зниклий безвісти" може переховуватись і намагатись дійти до "своїх", може перебувати у полоні або загинути. Але змінити облік зі "зниклого безвісти" на "перебуває в полоні" військова частина й інші установи можуть лише після отримання достовірної інформації про долю військовослужбовця. Детальніше про це – згодом.
Сама назва статусу "зниклий безвісти", на думку Петра Яценка, недосконала. В уяві багатьох родин вона означає відсутність будь-якої інформації, але у цьому статусі можуть перебувати як військові, про яких у держорганів немає жодних даних, так і бійці, які потрапили на численні відео на російських каналах, виходили з родинами на звʼязок з полону тощо.
Представник Координаційного штабу вважає, що формулювання "зник безвісти" має бути замінене на "пошук особи". Але поки статус звучить саме так, важливо не впадати у відчай і не плутати його з оперативними даними, які мають СБУ, Коордштаб та інші відомства.
Слід розуміти, що те, як вашого рідного обліковує військова частина, не завжди збігається із тим, які відомості про військовослужбовця має Координаційний штаб або інші державні органи.
Також статус людини, який є у базі НІБ, може відрізнятись від інформації, що мають у Координаційному штабі або Об’єднаному центрі СБУ.
Але підтверджений чи не підтверджений статус "полоненого" ніяк не впливає на процеси обмінів.
Розшук людини триває, допоки не встановлено, де вона перебуває або де поховане її тіло (чи останки). Якщо навіть є відомості про полон, держава не припиняє розшук, поки боєць не опиниться на підконтрольній території.
Як зниклого безвісти визнають полоненим?
Військова частина може обліковувати бійця як полоненого і без офіційного підтвердження від держави-агресора, яке надається через МКЧХ до Національного інформаційного бюро.
Однак підтвердження через МКЧХ має найбільший ступінь достовірності. Існує три шляхи підтвердження статусу військовополоненого через МКЧХ:
- Підтвердження від російського "Національного бюро інформації" через МКЧХ
Відповідно до Женевських конвенцій, МКЧХ – це посередник у передачі інформації, яка здійснюється через Національне інформаційне бюро, що є і в Україні, і в РФ.
В Росії ця структура називається "Национальное бюро информации" і входить до структури Міноборони РФ. Коли МКЧХ в Україні звертається із запитом до російського бюро щодо встановлення долі зниклої людини, можуть бути 4 варіанти відповіді.
"Перший варіант: бюро пише, що у них є інформація щодо цієї людини й вони підтверджують його статус військовополоненого.
Другий варіант: статус військовополоненого не підтверджують, тому що ця людина загинула під час бойових дій/її тіло перебуває у якомусь морзі.
Третій варіант: вони відповідають, що інформації про цю людину у них немає. Четвертий варіант – взагалі не відповідають", – пояснює Олександр Власенко.
Очікування підтвердження від російського НІБ може тривати місяцями. Інколи МКЧХ має подавати десятки запитів, щоб зрештою отримати відповідь. Логіку "непідтвердження" тих чи інших бійців, які потрапили в полон, важко зрозуміти навіть самим представникам МКЧХ.
"Якщо російське НІБ підтвердило нам статус військового як полоненого, тоді ми змінюємо його статус зі "зниклого безвісти" на "військовополоненого".
На жаль, немає жодного документа, який регулював би час, за який вони мають відповісти в певний термін. Ми звертаємося із запитом і чекаємо. В принципі зазвичай вони на все відповідають, але це може зайняти місяці", – каже речник МКЧХ.
Зауважимо, що такі дії з боку Росії є порушенням Женевської конвенції ІІІ, адже згідно з нею, держава, яка утримує полоненого, має повідомити про його потрапляння в полон у якомога коротший строк (ч. 2 ст. 122).
Також вона зобов’язана надати полоненому можливість надіслати родині або МКЧХ картку (маленький лист) не пізніше, ніж через тиждень (ст. 70 ЖК ІІІ).
Після того, як МКЧХ отримує від російської сторони підтвердження статусу, організація зв’язується з рідними полоненого та передає інформацію щодо військовополоненого до українського НІБ, а також подає прохання на відвідування колонії у РФ чи на тимчасово окупованих територіях. Звідси випливає ще один спосіб зміни статусу…
- Підтвердження від МКЧХ після відвідування місць утримання полонених
Підтвердити статус військовополоненого можуть представники Міжнародного Комітету Червоного Хреста, які здійснюють візит до місця утримання під вартою.
"Уявімо, що ми прийшли до колонії, щоб відвідати десятеро людей. Бачимо – а там їх не 10, а 50. І ми питаємо – а хто інші 40? Ми збираємо інформацію про цих 40 і тоді змінюється їхній статус. Але це зрідка буває – все-таки частіше відповідає НІБ", – каже речник Олександр Власенко.
Делегації, які відвідують колонії, складаються лише з громадян третіх країн. За словами речника МКЧХ в Україні, саме нейтральність та "анонімність" щодо побаченого дозволяють МКЧХ потрапляти у деякі місця ув’язнення українців.
Утім, росіяни не завжди допускають МКЧХ до місць утримання. Багато звільнених з полону військових скаржилися, що жодного разу не бачили представників МКЧХ.
- Безпосередня присутність МКЧХ під час виходу бійців у полон
Цей спосіб в умовах повномасштабної війни в Україні застосовувався лише під час виходу оборонців Маріуполя з "Азовсталі" у травні 2022 року.
"Якщо людину зареєстрували, нам навіть підтвердження російського НІБ не потрібно. Ми вже звертаємося до них, маючи ці списки, і просимо прояснити, в якому місці ця людина перебуває, говоримо, що ми хочемо її побачити. Тобто нам навіть від них не треба підтвердження, що ця людина є військовополоненим", – пояснює Олександр Власенко.
Утім, навіть серед оборонців Азовсталі були "непідтверджені" полонені, бо представники МКЧХ не змогли анкетувати всіх. Марія Алєксєєвич, дружина бійця "Азову" та співзасновниця ГО "Спільнота родин Оленівки", зіткнулася з такою ситуацією. Її чоловік не був внесений до анкет МКЧХ і ніхто не повідомив їй про його вихід з "Азовсталі".
Дівчина побачила його на відео з колонії в Оленівці 19 травня і продовжувала пошуки інформації самостійно.
"Найперше, що я почала робити, це шукати номер телефону військової частини. Мені пощастило, що Сергій завжди вдома зберігав документи, тому далі мені було простіше подавати інформацію про нього в державні структури, які збирають інформацію про військовополонених та займаються пошуками. Я знаю родини, в яких немає інформації навіть про те, в якій точно військовій частині служить їхній рідний, і тому це може ускладнити шлях, якщо не почати шукати інформацію самостійно", – розповідає Марія.
Крім військової частини, дівчина звернулась до Національної поліції, Об’єднаного центру з пошуку та обміну військовополонених при СБУ, НІБ, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Уповноваженого Верховної ради з прав людини, до МКЧХ та ООН.
Окрім державних органів, до яких треба звертатися, Марія радить збирати інформацію самостійно, а потім перевіряти, чи не загубилися дані.
"Ніхто з державних органів за майже два роки полону не повідомив, до прикладу, в якій колонії утримується мій чоловік, не сказали, що вони мають будь-які відомості про нього, крім тих, які я надавала увесь цей час самостійно. До того ж надану інформацію треба ретельно перевіряти. В мене були неприємні ситуації з усіма перерахованими структурами, що в них просто в певний момент втрачалась інформація про мого чоловіка. Наприклад, про його поранення, отримане під час боїв в Маріуполі, про ймовірне місце утримання, про військове звання і посаду. Тому я раджу перевіряти надану інформацію раз на кілька місяців", – наголошує Марія.
Після потрапляння чоловіка у полон Марія регулярно перевіряла російські канали та ЗМІ. А офіційне підтвердження про статус Сергія вона отримала у серпні 2023 року – за рік і 3 місяці після виходу з меткомбінату.
На практиці є випадки, коли військова частина змінює статус "зниклого" на "полоненого" навіть без підтвердження через МКЧХ. Така зміна фактично відбувається на розсуд командира, і тоді надається змінене сповіщення рідним через ТЦК та СП.
Зміна статусу залежить від того, чи військова частина вважає достатніми відомості, які вказують на перебування в полоні.
Якщо Координаційний штаб дізнається про вірогідне перебування бійця в полоні, про це повідомляють насамперед його близьким. Крім того, на запити військових частин такі відомості надаються і командирам.
Військова частина також бере до уваги відомості від слідчого або висновки портретної експертизи (коли експерт порівнює фото і відео з відкритих джерел із фото зниклого бійця).
Однак є частини (і навіть види військ), які обліковують бійця як полоненого виключно за умови підтвердження від держави-агресора через МКЧХ.
МКЧХ не уніфіковують свою базу з військовими частинами і не зважають на дані командирів, слідчих чи Координаційного штабу. МКЧХ може вважати бійця полоненим тільки після підтвердження з боку РФ або візиту.
Чи можуть фото/відео/дзвінки з полону вплинути на статус зниклого безвісти?
На рівні внутрішнього обліку у військовій частині – так. Після появи таких доказів у внутрішніх документах бійця можуть маркувати не як зниклого безвісти, а як такого, що "ймовірно у полоні".
Крім того, усі ці докази дуже важливо фіксувати й передавати у Нацполіцію, Координаційний штаб, Об’єднаний центр СБУ, МКЧХ в Україні та інші відомства, які опікуються військовополоненими.
Такі свідчення насамперед важливі для розслідування поліції і внутрішнього розуміння ситуації військовою частиною та українськими спецслужбами.
Якщо людина на відео себе називає і її можна попередньо ідентифікувати або портретна експертиза підтверджує особу бійця, то Координаційний штаб це враховує і обліковує його як полоненого.
Але кожен випадок – унікальний. Фахівці не можуть покладатись тільки на фото, відео чи повідомлення близьких про телефонний дзвінок.
Чому? По-перше, відео та фото, телефонний дзвінок та інші матеріали можна сфальсифікувати. По-друге, родини можуть помилитися і прийняти іншу особу на відео за свого родича.
Так само не можна на 100% покладатися на свідчення побратимів про полон чи загибель – у бойових умовах точно визначити ситуацію дуже важко. Боєць без ознак життя може вижити і потрапити в полон, або навпаки – може бути живий, коли його востаннє бачили побратими, але потім загинути.
Координаційний штаб бере до уваги висновки службового розслідування від військової частини, але завжди намагається встановити інформацію зі власних джерел.
"Дуже рідко, але були випадки, коли людину вважали загиблою, а вона поверталася з полону живою. А іноді навпаки – є один відеоматеріал з полону і дві родини претендують, що на цьому матеріалі саме їхній родич", – каже Петро.
Зрештою, не можна повністю покладатися на свідчення звільнених з полону захисників – вони можуть переплутати людину з кимось іншим, в стресі назвати неправильні дані тощо.
Чи може військовий повернутися з полону, якщо він офіційно не підтверджений?
Так. Хоч обмінні процеси проходять дуже важко, і немає жодних гарантій щодо термінів, сама по собі відсутність підтвердження статусу "військовополонений" не є перешкодою для обміну.
По-перше, існують польові обміни – коли в бойових умовах російські та українські підрозділи швидко і непублічно міняються захопленими під час бою військовополоненими. Тоді військовий, який кілька днів не виходив на зв’язок, може повернутись із рук ворога навіть до того, як ви встигнете запросити дані у НІБ. Однак це явище досить рідкісне.
По-друге, полонених військових із "непідтвердженим" статусом міняють майже так само, як і "підтверджених". Українські спецслужби задіюють всі можливі джерела, щоб дізнатися їхню долю.
"Ми збираємо інформацію усіма каналами. Є певні неофіційні підтвердження. Звісно, ми опитуємо тих, хто вийшов з полону, це важливе джерело інформації для нас, і є різні канали, якими ми отримуємо цю інформацію.
Не всю інформацію ми можемо підтвердити родинам. Ми говоримо їм тільки тоді, коли є неспростовні свідчення", – наголошує Петро Яценко.
Зрештою, бійці, які вважалися "зниклими безвісти", часто опиняються у списках на обмін, які подає країна-агресор. Наприклад, у січні цього року Координаційний штаб повернув з Росії 230 українських захисників. І серед них було понад 40 тих, хто вважався зниклим безвісти.
"Як показує досвід, на обмінах нам вдається повернути до третини тих, хто вважався зниклими безвісти. Тому це в жодному разі не вирок. Надія є, ми шукаємо цю людину і намагаємося дістати", – каже Петро Яценко.
Коли зниклого безвісти можуть визнати загиблим?
✅ Бійця офіційно визнають загиблим, якщо є тіло або останки, ДНК з яких збіглося з ДНК родичів. Якщо ж побратими бачили загибель бійця, але ні тіла, ні підтвердження немає – він все одно вважатиметься зниклим.
✅ Ще один спосіб визнання військового померлим – через суд. Але це можна зробити щонайменше за 6 місяців від моменту зникнення. Якщо за 6 місяців не з’явилося жодної інформації про долю людини, суд опитуватиме свідків і командира, які зможуть розповісти деталі бою. Після рішення суду про визнання бійця померлим рідні матимуть право на 15 млн гривень виплат.
До того моменту їм щомісяця мають нараховувати грошове забезпечення зниклого військового (включно з надбавками до 100 тисяч). Однак це не стосується членів сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили місця служби або дезертирували. Рідним таких військових не надають фінансову підтримку.
Також люди, які втратили годувальника, зокрема, через полон, можуть отримати одноразову допомогу від МКЧХ у розмірі 25 тисяч грн.
Що робити, якщо військовий зник? Покрокова інструкція
✅ Після зникнення бійця військова частина передає інформацію до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а військкомат – повідомляє рідних про зникнення військового безвісти за особливих обставин.
Однак на практиці сповіщення можуть надіслати і після проведення службового розслідування.
❗️ ВАЖЛИВО: не пишіть про зникнення військового у соцмережах, не публікуйте фотографії у військовій формі, локацію зникнення, номер військової частини. Якщо боєць ховається або вже потрапив у полон – це може загрожувати його життю.
✅ Коли ви отримали сповіщення про зникнення від ТЦК, насамперед треба дізнатися всю можливу інформацію у військової частини: останнє місце перебування бійця, обставини зникнення, координати, де він виконував завдання.
Обов’язок спілкування з рідними лежить на ТЦК та представниках цивільно-військового співробітництва військових частин.
❗️ Якщо у рідних є контакт командира, вони можуть спробувати отримати інформацію від нього. Але спілкування з родинами не є обов’язком командира і відбувається лише за його можливості, – пояснюють у Координаційному штабі.
Родина робить звернення до військової частини через ТЦК, де вона має право ознайомитись із витягом зі службового розслідування.
✅ Утім, краще не чекати завершення розслідування, а одразу йти до поліції, як тільки ви отримали повідомлення від ТЦК і дізналися деталі від частини/командира.
✅ Потрібно звернутися до відділення Нацполіції за місцем проживання і подати Заяву про факт зникнення людини за особливих обставин. Можна звернутися до будь-якого найближчого відділення поліції або за номером 102.
✅ Рідним військового потрібно знати його ПІБ, паспортні дані, номер військової частини, також дуже бажано – посаду, номер військового квитка або інформацію, яка міститься на особистому жетоні. Усі дані внесуть до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
✅ Якщо ви не знаєте нічого про місце служби вашого рідного – зверніться до ТЦК або хоча б до командування роду військ, де він служив.
У заяві також опишіть особливі прикмети військового (татуювання, шрами, пірсинг тощо), перелік речей, які він міг би мати із собою (телефон, прикраси тощо).
Важливо, що заяву можуть подавати не лише родичі – це може зробити будь-хто знайомий або, наприклад, староста села, де проживав військовий.
✅ Поліція має відкрити кримінальне провадження за ст. 115 ККУ – "умисне вбивство", а сама людина – написати заяву, щоб її визнали потерпілою. Зауважимо, що провадження щодо зниклих безвісти завжди відкривається за статтею про умисне вбивство, однак це не означає, що людина загинула.
✅ За 24 години з часу подання заяви про зникнення потрібно отримати витяг з ЄРДР, де буде вказане ім’я слідчого, який веде справу. Запам'ятайте його ПІБ та номер кримінального провадження.
✅ Опісля правоохоронці дають направлення на експертизу на здачу ДНК. Біологічні зразки вже має здавати кровний родич військового, якщо надалі знадобиться порівняння ДНК-профілів. Віднедавна це можна зробити з-за кордону.
❗️ У Координаційному штабі радять родинам не пропускати цей крок. Якщо вас просять здати ДНК – це стандартна процедура, і це не означає, що ваш рідний загинув. Але ситуації бувають різні – і краще, щоб ваші ДНК-профілі вже були у базі.
✅ Якщо у вас є підстави підозрювати полон військового, зверніться до Об'єднаного центру СБУ і Координаційного штабу, який має 5 громадських приймалень (у Києві, Харкові, Миколаєві, Львові та Вінниці).
✅ Зареєструйтеся в особистому кабінеті інформаційної системи Координаційного штабу. Коли вашу заявку підтвердять, ви можете надати всю інформацію про зниклого бійця, а потім відстежувати зміни його статусу в особистому кабінеті.
У цьому кабінеті можна ставити запитання фахівцям КШ, а також додавати фото, відео, посилання на матеріали, у яких ви впізнали полоненого.
Якщо з’явиться інформація про можливе місце утримання військовополоненого, вона також буде транслюватись в особистому кабінеті.
✅ Зверніться до МКЧХ в Україні (0 800 300 155), Уповноваженого з прав людини (0800-50-17-20), на гарячу лінію Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (тел. 1698), а також – в Національне інформаційне бюро (тел. 1648). НІБ веде реєстр, що містить інформацію про зниклих безвісти та полонених військових.
✅ Зрештою, запит про зниклого військового може подати Робоча група ООН з насильницьких або недобровільних зникнень. Щоб повідомити ООН про вашого зниклого родича, потрібно заповнити і надіслати формуляр за інструкцією Координаційного штабу.
"Росія у більшості випадків відмовляється надавати будь-яку інформацію, але важливо також засвідчити факт відмови надання інформації, тому що це також є доказом порушенням Росією норм міжнародного гуманітарного права", – кажуть у штабі.
✅ Важливо постійно тримати контакт з різними органами та оновлювати інформацію. МКЧХ не повідомляє інформацію напряму до СБУ, поліції чи Координаційного штабу, а інформує тільки родини. Тому сім’ям обов’язково слід передавати ці матеріали іншим відомствам.
✅ Також і МКЧХ, і Координаційний штаб натякають, що сім’ям таки варто самостійно відстежувати фото та відео, де можуть фігурувати їхні рідні. Адже ні правоохоронці, ні спецслужби не зможуть впізнати бійця краще, ніж його близькі.
"Ніхто не змушує родину шукати, але якщо є якісь відео чи фотоматеріали, ніхто не зможе упізнати військового краще, ніж його родина.
Ніякий штучний інтелект не зможе визначити вашого родича на розмитому фото чи впізнати за уривком голосу. Родина завжди має найбільше інформації", – каже Петро Яценко.
Більш детальна інструкція для рідних зниклих, полонених або загиблих розписана у Дорожній карті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Що НЕ можна робити, якщо військовий зник або потрапив у полон?
❌ Утримайтеся від публікацій про зникнення у соцмережах.
По-перше, військовий, який довго не виходить на звʼязок, може переховуватися. Тоді будь-яка інформація про його підрозділ чи розташування – загрожує його життю.
По-друге, такі звернення в жодному разі не будуть ефективні, навіть якщо не зашкодять напряму. Єдині люди, які можуть мати інформацію про зниклого військового на першому етапі – це командир чи побратими, а не підписники в соцмережах чи учасники фейсбук-груп.
Зрештою, будь-які публікації із закликом "розшукати" роблять рідних зниклого бійця ціллю для шахраїв, які можуть телефонувати від імені військового, просити викуп тощо.
"У соцмережах немає людини, відділу чи підрозділу, який буде шукати вашого рідного. Переважно це може тільки нашкодити. Якщо рідний не виходить на зв'язок кілька днів, так само не варто починати постити його фотографію, постити локацію, де людина зникла, і заклики, що треба шукати.
Було дуже багато випадків, коли наші бійці виходили на окуповані території, перевдягалися в цивільний одяг, переховувалися серед місцевих чи втрачали зв'язок, але потім через тривалий час виходили на нас. Пішли на три дні, а повернулися через 2 тижні. А рідні вже панікують, постять фотографії. Це "ведмежа послуга" і прекрасна допомога контррозвідці ворога", – каже Петро Яценко.
✅ Коли військовий уже перебуває в полоні, варто фільтрувати інформацію, якою ви ділитеся. ❌ Не можна розповідати в соцмережах або інтервʼю для ЗМІ про його бойовий шлях, нагороди, політичні погляди, успішні бойові операції тощо. Усе це тільки погіршить умови перебування бійця в полоні.
"Ми завжди кажемо, що обміни люблять тишу. Зайва реклама будь-якої людини шкодить. Ми б не обміняли багатьох наших захисників і захисниць, якби інформація про них була широко розповсюджена в соцмережах. Якби ворог знав, хто вони, які нагороди отримали, в яких операціях брали участь, ми б ніколи їх не повернули.
Тому намагайтеся не називати імен і прізвищ тих, хто знаходиться в полоні, не показувати фотографії, де вони з побратимами", – каже представник штабу.
❌ Уникайте підозрілих чатів.
Не варто поширювати особисті дані, зокрема власні номери телефонів, в імпровізованих групах із пошуку зниклих.
За словами Петра Яценка, такі групи часто створюють російські спецслужби. Інколи там викладають фото з вʼязниць, відео з полоненими просто з колоній – очевидно, що до таких місць звичайні громадяни не мають доступу.
Представники російських спецслужб можуть збирати особисті дані родичів полонених, шантажувати або вербувати їх. Тому спілкуватися про полоненого варто лише в офіційних чатботах державних структур або в перевірених групах, учасників яких ви знаєте.
"Ми маємо досвід того, що росіяни пів року не робили ніяких обмінів, намагалися розхитати ситуацію і працювали напряму з родинами. Вони створювали якісь групи в соцмережах, намагалися на них вплинути, переконати, мовляв, виходьте на протести, тому що Україна нічого не робить.
Але звісно ми розуміли, що вони спеціально призупинили ці обміни. І коли побачили, що це не діє, що люди об’єднані, то обміни продовжилися", – каже Петро Яценко.
❌ Не піддавайтеся на пропозиції викупити або "дістати" родича з полону за гроші.
Шахраї намагаються скористатись вразливим становищем рідних. Ніколи не перераховуйте кошти за інформацію чи "звільнення" вашої близької людини.
Обов’язково звертайтеся до поліції з повідомленням про шахраїв. Додатковою перевагою буде, якщо вам вдасться записати розмову на відео чи аудіо.
"Багато наших родин – об’єднані, вони входять в громадські організації, тож ми радимо звертатися до своїх посестер і побратимів у біді, щоб не залишатися на самоті в разі отримання такої пропозиції.
Звертайтеся до нашого Координаційного штабу, ми завжди допоможемо і підкажемо, що робити. В жодному разі не треба боятися і не треба самостійно діяти в таких ситуаціях. Нічого не обіцяйте, записуйте розмови і передавайте компетентним органам", – радить Петро Яценко.
❌ Не погоджуйтеся на будь-яку співпрацю з окупантами. Натомість повідомляйте про такі пропозиції в СБУ та Координаційний штаб.
Існують випадки, коли окупанти погрожували розправою над полоненими і намагались вмовити їхніх рідних передавати координати чи фотографувати позиції українських військових, виходити на мітинги з закликом до повалення влади. Однак піддаватися на такі заклики категорично не можна.
"Коли рідні намагаються самі щось "порішати", це може тільки нашкодити. Вони вважають, що можуть швидше звільнити рідного неофіційними каналами, чи когось викупити за гроші, але це не так. Люди, які пропонують такі послуги, – це шахраї або представники спецслужб, які будуть шантажувати.
Росіяни не керуються поняттями гуманності, лише поняттями доцільності і дуже цинічними речами. Якщо вони зрозуміють, що знайшли людину, яку можуть завербувати, то це може дуже негативно вплинути на обміни", – каже Петро Яценко.
❌ Зрештою, ніколи не їдьте до Росії чи в окупацію, щоб навідати або "забрати" полоненого, що б там не обіцяла сторона ворога.
В Україні є проєкт для родичів російських військовослужбовців "Хочу найти", а також "Хочу жить" для здачі в полон. Російські жінки можуть приїжджати до військовополонених, щоправда, майже ніхто не наважується.
Однак усі спроби Росії створити щось аналогічне для українських сімей – це пастка, наголошують у Координаційному штабі. Якщо ви потрапите на підконтрольну Росії територію, ви ризикуватимете своїм життям, і військовополонений опиниться у ще вразливішому становищі.
Петро Яценко каже, що у найкращому випадку вас просто відправлять назад, але з великою імовірністю – можуть взяти у заручники або використати для пропаганди.
"Росіяни не будуть відпускати ваших рідних. Їхня система побудована так, що у них немає механізму "відпускання" ні за гроші, ні просто так. Може вони одинично знімуть якийсь ролик, але гарантій нема жодних. І невідомо, що буде після ролика.
Були випадки, коли люди їхали туди з грошима і верталися без грошей, або їх відправляли назад пішки через мінні поля. І це ще хороший варіант, тому що погрожували їх там лишити. Росія – це абсолютно це не та сторона, яка буде керуватися якимись поняттями гуманності", – наголошує речник Координаційного штабу.
Джерело: pravda.com.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут