У Бельгії обговорюють суперечливу поправку до чинного вже понад 20 років закону про евтаназію, яка дозволить проводити евтаназію пацієнтам із діагностованою деменцією – за умови, що вони підписали «Декларацію намірів», залишаючись психічно дієздатними, повідомляє Christian Daily.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Ця ініціатива стане суттєвим розширенням законодавства, ухваленого 28 травня 2002 року, яке зробило Бельгію другою країною у світі, що легалізувала евтаназію. За офіційною статистикою, до 2023 року в країні було здійснено 37 606 випадків евтаназії. З них 72,6% припадають на людей старше 70 років, а 43,2% – на пацієнтів віком від 80 років.
Прихильники змін стверджують, що новий закон дозволить людям зберегти автономію, навіть якщо вони втратять здатність усвідомлено висловлювати свою волю. Австрійський інститут медичної антропології та біоетики (IMABE), створений Конференцією єпископів Австрії, повідомив, що законопроєкт дозволить проводити евтаназію для осіб, які вже не можуть дати усвідомлену згоду.
Законопроєкт було внесено до Федерального парламенту Бельгії 4 вересня 2024 року.
У соцмережах і на своєму сайті Іріна де Кноп, одна із ініціаторів законопроєкту, активно захищає запропоновану ініціативу й відкидає критику з боку релігійних інституцій. «Саме пацієнт визначає, що для нього є нестерпним стражданням. Жоден уряд, церква чи інша установа не має права вирішувати це замість нього», – написала вона.
На її думку, чинне законодавство надто обмежує можливості пацієнтів із дегенеративними захворюваннями. «Сьогодні люди можуть просити про евтаназію через заповіт лише у випадку незворотної коми. Це виключає багатьох хворих, які вже не можуть висловити свою волю, але продовжують страждати», – пояснює вона.
За словами де Кноп, така правова прогалина часто змушує пацієнтів із ранніми проявами деменції просити про евтаназію завчасно – через страх втратити здатність давати згоду. «Фактично цей закон змушує людей помирати передчасно. Нам потрібно це змінити», – заявила вона.
Етичні суперечки та занепокоєння
Попри підтримку ініціативи частиною суспільства, критики наголошують на моральних та медичних ризиках. Бельгійський невролог Ерік Сальмон з Льєзького університету зазначив у звіті IMABE, що пацієнти з деменцією все ще можуть переживати позитивні емоції й відчувати любов, тож рівень їхніх страждань не завжди настільки тяжкий, як деякі припускають.
Депутатка Фріда Гейбелс також заявила, що рушійною силою запитів на евтаназію в таких випадках є не самі страждання, а страх перед ними.
У звіті IMABE вказано: «Особливо тривожить те, як знеособлено змальовують людей із деменцією – ніби вони перебувають у вегетативному стані. Законопроєкт відображає негативну риторику: деменція постає як страшний образ у суспільстві, яке ототожнює гідність людини з її автономією та когнітивними здібностями».
Натомість прибічники змін наполягають: люди з незворотними захворюваннями мають право заздалегідь визначити для себе межі терпимого. «У співпраці з лікарем людина зможе зафіксувати, що саме для неї є нестерпним стражданням і за яких умов вона хоче евтаназію», – пояснює де Кноп. Вона додає, що Декларацію намірів можна буде оновлювати або відкликати, поки пацієнт залишається дієздатним. Закон також залишає можливість лікарям відмовитися від участі, якщо це суперечить їхнім переконанням.
Однак, як зазначає IMABE, законопроєкт має потенційну суперечність, адже передбачає лише рекомендацію, а не обов’язкову вимогу, проводити медичну консультацію при підготовці декларації. У парламентському документі автори пояснюють: «Ми свідомо не зробили ці умови обов’язковими, щоб кожен міг вільно скласти декларацію – навіть без допомоги сімейного лікаря». «Лікар, який ставить дату і підпис під попереднім волевиявленням щодо евтаназії, лише підтверджує дієздатність пацієнта до такого рішення», – додали вони.
Суспільні наслідки та міжнародний контекст
Директорка IMABE, віденський біоетик Сюзанна Куммер, попередила: нормалізація евтаназії в Бельгії протягом останніх 20 років суттєво вплинула на ставлення до старіння та догляду за літніми людьми.
«Позбавляти літніх людей належної медичної допомоги з метою економії коштів, водночас пропонуючи евтаназію як вихід – це небезпечне поєднання для суспільства, - каже Куммер. - Аргумент самовизначення непомітно перетворюється на зовнішній тиск».
«Як тільки евтаназія стає звичним варіантом, зростає тиск на «соціально прийнятну» передчасну смерть», – додає вона.
Подібні побоювання висловлюють і у Великій Британії, де наразі розглядають законопроєкт про асистоване самогубство. Християнське медичне товариство (Christian Medical Fellowship) опублікувало інформаційний буклет «Захист пацієнтів від асистованого самогубства», в якому йдеться про загрозу втрати довіри між пацієнтом і лікарем.
«Згідно з чинним законодавством, пацієнти похилого віку, з інвалідністю або іншими формами вразливості мають бути впевнені, що медичні працівники прагнуть підтримати й зцілити їх, - йдеться у заяві організації. - У моменти зневіри пацієнти потребують підтримки, а не підтвердження свого відчаю».
«Той факт, що лікар чи медсестра може ініціювати розмову чи навіть процедуру прискореної смерті, коли людина вразлива й шукає турботи, підриває довіру. Лікарі не повинні ставати агентами національної служби самогубств», – резюмували в організації.
Джерело: Christian Daily
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут