19:59:53У доповіді використані дані Міністерства закордонних справ України, Інституту релігійної свободи, Міжнародного альянсу за свободу релігії та віросповідання (Article 18 Alliance – IRFBA), US Commission on International Religious Freedom (USCIRF) та ін.

Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!

Про це йдеться на risu.ua.

З метою виправдання та «сакралізації» війни Росії проти України в Московському патріархаті впроваджується квазірелігійна імперська ідеологія «русского міра», в якій ця війна подається як «священна» та як «метафізичне» протистояння православної «Святої Русі» «сатанинському Заходу» [1]. Проте, як не парадоксально, прикриваючись такими штучними гаслами, російські війська, освячувані московським патріархом Кірілом, чинять найбільше злочинів саме проти християнського, зокрема православного, населення України.

Згідно із даними Міжнародного альянсу за свободу релігії та віросповідання (Article 18 Alliance – IRFBA), з лютого 2022 по 2025 в наслідок бойових дій російської армії на території України пошкоджено або знищено понад 640 культових споруд, зокрема 596 християнських церков [2]. Поширена практика захоплення релігійних споруд російською армією та використання їх як військових баз або для прикриття вогневих позицій, що призводить до ще більших руйнувань релігійних об’єктів [3]. Відомо чимало випадків, коли християнські (зокрема протестантські) та інші церкви на окупованих територіях конфіскують і перепрофільовують під адміністративні потреби.

За попередніми даними МЗС України, російські окупаційні сили незаконно утримують понад 30 релігійних діячів [4].

На цей час встановлено, що російські війська вбили 67 представників духовенства різних конфесій в Україні [5]. За даними Інституту релігійної свободи, з них до УПЦ належали 18 осіб, до ПЦУ – 8, до баптистів – 12, до п’ятидесятників – 8, до адвентистів – 2 [6].

Так у лютому 2024 р. російські війська викрали та закатували до смерті священика ПЦУ о. Степана Подольчака [7]. Також серед загиблих – священики ПЦУ о. Ростислав Дударенко та о. Максим Козачина [8]. Останнього російські військові витягли з автомобіля і розстріляли, незважаючи на те, що на ньому було релігійне вбрання [9]. Священика Сергія Чудиновича з Херсонської області викрали, забравши просто з храму. Пізніше він розповідав про тортури, погрози зґвалтуванням і розправи з родиною. Бердянського священика Олега Ніколаєва затримали і вивезли в невідомому напрямку. Священика Андрія Чуя та архимандрита Христофора (Хримлі) заарештували, незаконно утримували в ув’язненні і, зрештою, депортували. Про долю багатьох священиків ПЦУ, викрадених російською окупаційною владою, досі нічого не відомо [10].

У серпні 2024 суд засудив священика УПЦ о. Костянтина Максимова до 14 років за надуманим обвинуваченням у шпигунстві — після його відмови передати парафію РПЦ [11]. Свавільний арешт, тортури і незаконне ув’язнення протягом 262 днів пережив і священник УПЦ о. Ігор Новосільський, який не послухався вимог окупаційної влади на Херсонщині відмовитися від української мови та напряму підпорядкуватися РПЦ [12].

Майже два роки в російському полоні перебували двоє українських греко-католицьких священиків Іван Левицький та Богдан Гелета, які служили в Запорізькій області. Їх звільнили лише у червні 2024 року в межах обміну військовополоненими [13].

Станом на лютий 2025 року щонайменше 14 Свідків Єгови були ув’язнені в Криму. Так 14 січня 2025 року у Севастополі двох послідовників цієї релігійної організації засудили за надуманими обвинуваченнями до шести років колонії [14].

На тимчасово окупованих територіях російська влада систематично переслідує всі релігійні організації, що не підпорядковані Московському патріархату. Зокрема, окупаційна влада тут повністю знищила парафії незалежної від РПЦ Православної Церкви України (ПЦУ). Із 45 парафій ПЦУ в Криму до 2024 року тут не залишилось жодної [15]. У червні 2024 року вони знесли останній храм ПЦУ в Криму [16]. В інших окупованих регіонах відібрані у ПЦУ храми або насильно було переведено до РПЦ, або використовувано під потреби окупаційної влади. Так, у храмі ПЦУ в Новоазовському районі було розміщений морг [17].

Ліквідовано на окупованих територіях діяльність і Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). З 49 парафій УГКЦ не залишилося жодної. З 15 парафій Римо-Католицької Церкви залишилася лише одна [18].

Окрім того, окупаційна влада насильно приєднала до РПЦ вісім єпархій Української Православної Церкви — понад 1600 парафій та 23 монастирі [19]. Російські силовики не довіряють навіть лояльним до них служителям УПЦ, вимагаючи від них напряму підпорядкуватися Москві [20].

З кінця 2023 року окупаційні адміністрації почали тиснути на керівників усіх без винятку українських релігійних громад (як православних, католицьких, протестантських, так і навіть мусульманських та юдейських), аби ті увійшли до складу російських релігійних об’єднань і підпорядкувалися релігійним центрам у Російській Федерації.

Загалом кількість релігійних громад на окупованих територіях за час війни скоротилася більш ніж удвічі. Наприклад, кількість парафій УПЦ, згодом включених до складу РПЦ, скоротилася у 1,4 раза, а кількість протестантських громад – у 3,6 раза [21].

Особливого тиску зазнають громади нереєстрованих баптистів із Міжнародного союзу церков ЄХБ [22]. Відмова від державної реєстрації є одним із принципів діяльності релігійних громад цього об’єднання, які прагнуть уникати будь-якого втручання держави в їхні внутрішні справи.

Піддаються жорстоким переслідуванням кримські мусульмани, зокрема представники Меджлісу кримськотатарського народу, а спільна молитва використовується як привід для облав та репресій [23]. Окупаційна влада проводить регулярні обшуки в будинках кримських татар і релігійних громадах. За даними правозахисної організації «Меморіал», «щонайменше 352 людини перебували у в'язницях, переслідувалися або перебували під слідством за ймовірну причетність до Хізб ут-Тахрір» [24]. З них 131 особа отримала покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 14 років, а 119 засуджено до 15 років і більше [25]. USCIRF зазначає, що в’язні-мусульмани свідчать, що зазнавали тортур, медичної недбалості, конфіскації релігійних матеріалів, заборони молитов, іншого жорстокого поводження [26].

Починаючи з літа 2022 року, російська окупаційна влада на окупованих українських територіях вдалася до відкритих репресій проти релігійних меншин [27]. Російські військові почали здійснювати рейди в молитовних будинках, часто посеред богослужінь, під час яких проводили обшуки, складали списки присутніх членів церкви, збирали їхні персональні та біометричні дані, які використовували для подальшого стеження. Після таких рейдів віруючим забороняли вести будь-яку діяльність у приміщенні їхньої релігійної громади. Нерідко у захоплених церковних спорудах окупаційна влада розміщувала свої управлінські інституції, бази для російських військових і навіть осередки кремлівської політичної партії «Єдина Росія» [28].

За даними Інституту релігійної свободи, у період з осені 2022 і по 2024 р. майже всі церкви, що не належали до Московського патріархату, на окупованій території були позбавлені права проводити богослужіння [29].

Окрім фізичного обмеження доступу віруючих до їхніх молитовних будинків, окупаційна влада конфісковувала реєстраційні документи щодо релігійної громади, документи про право власності на церковну будівлю та земельну ділянку, печатки, бухгалтерські та інші документи, що унеможливлювало ведення діяльності юридичної особи. Також відомі випадки скасування державної реєстрації або вимоги перереєструвати релігійну громаду згідно з окупаційним російським законодавством, що не гарантувало збереження статусу юридичної особи [30].

Посиливши на окупованих територіях репресії проти українських релігійних діячів різних конфесій, їх стали часто штучно обвинувачувати у тероризмі та організації збройного опору. Священників і пасторів безпідставно звинувачували й у співробітництві зі Службою безпеки України, зберіганні зброї, перевезенні вибухівки, закликах до збройного повстання проти окупаційної влади. Окрім таких наклепів, практично всі неугодні релігійні громади звинувачуються у «зв’язках із Заходом», шпигунській та іншій підривній діяльності «під керівництвом західних спецслужб» [31].

Серед способів боротьби з нелояльними релігійними громадами використовуються брехливі доноси про антиросійську чи екстремістську діяльність. Особливо часто використовується підкидання забороненої літератури під час обшуків. Так сталося з одним із протестантських пасторів на Луганщині, що стало формальною підставою для подальшого звинувачення його в нібито створенні екстремістської організації [32]. Інший випадок відбувся також на Луганщині, де переслідування євангельських християн-баптистів (ЄХБ) почалися на підставі cфальсифікованого листа нібито від релігійного центру в Києві до луганських віруючих, у якому містився заклик: «Тримайтеся, скоро вас звільнять!». Аналіз цього листа засвідчив, що це була провокація російської влади для визнання екстремістською організацією Всеукраїнського союзу церков ЄХБ. Як наслідок, окупаційна влада на Луганщині заборонила діяльність цього українського релігійного центру та почала переслідувати баптистів, без жодних доказів звинувачуючи їх в екстремізмі [33].

Іншою причиною утисків релігійної свободи з боку окупаційної влади стало використання української мови під час богослужінь. Передусім це стосувалося громад Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви, які використовують виключно українську мову під час літургії. Але відомо і чимало таких випадків і щодо протестантських діячів.

Тиск на священників на окупованих територіях чиниться і через їхні сім’ї, дітей та близьких. Відомо про факт, коли російські військові викрали сина священника й тримали його тижнями в камері, щоби чинити тиск на релігійну діяльність його батька [34].

Сфальсифікованих «доказів» достатньо, аби священників і членів їхніх сімей арештовували й піддавали жорстоким тортурам.

Частими є випадки тортур, яких українські релігійні діячі різних конфесій зазнають у російському полоні. Їм погрожують розправою, приниженням, їх позбавляють їжі й доступу до туалету, їхнім рідним не кажуть, де утримують заарештованих. Серед найжорстокіших катувань, які вчиняли російські військові щодо релігійних діячів, – імітація розстрілу, погрози зґвалтуванням, катування електричними розрядами, багатогодинні групові побиття тощо [35].

Російська влада на окупованих територіях України вимагає від українських церков і релігійних громад розірвати канонічні зв’язки зі своїми релігійними центрами в Україні та прямо підпорядкуватися російським релігійним центрам. Такі центри в Росії як правило контролюються російською владою та спецслужбами (ФСБ) та використовуються для підтримки путінського режиму всередині РФ та її війни проти України. Вони є інструментами пропаганди та просування ідеології «русского міра» та українофобії [36]. Використовуючи такі центри, російським спецслужбам, передусім ФСБ, легше контролювати місцеві громади на окупованих територіях України, впливати на їхніх членів, залучати до поширення пропаганди та використовувати для утвердження путінського режиму [37].

Всіх незгодних релігійних діячів та священиків російська окупаційна влада піддає жорстоким репресіям, катуванням та вбивствам, або змушує утікати. Таким чином відбувається не просто порушення релігійної свободи, але цілеспрямована духовна зачистка окупованих територій, спрямована на їхню насильницьку денаціоналізацію та знищення української ідентичності.

Примітки:

1. Шумило, С. В. «Звичайний фашизм»: розбір тез про «священную войну» Росії проти України та Заходу // Радіо Свобода, 5 квітня 2024.
2. Росія має відповісти за злочини проти українських релігійних спільнот – заява Голови Article 18 Alliance
3. Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні / Упоряд.: Брицин М., Васін М. Франклін, Теннессі, США: Місія Євразія, 2023. С. 10.
4. Заява МЗС щодо звірств і гонінь Російської Федерації проти духовенства, релігійних громад та вірян на тимчасово окупованих територіях України
5. Заява МЗС щодо звірств і гонінь Російської Федерації проти духовенства, релігійних громад та вірян на тимчасово окупованих територіях України
6. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 24.
7. Звіт USCIRF 2025: в окупованій Росією частині Україні масово порушується релігійна свобода; Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 25.
8. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 24.
9. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 24.
10. Ehrlich M. The Subjugation of Faith. How Religion Became a Hostage of the "Russian World" in the Occupied Territories of Ukraine
11. Заява МЗС щодо звірств і гонінь Російської Федерації проти духовенства, релігійних громад та вірян на тимчасово окупованих територіях України
12. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 12.
13. Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні ... С. 23.

1. Заява МЗС щодо звірств і гонінь Російської Федерації проти духовенства, релігійних громад та вірян на тимчасово окупованих територіях України
2. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 16.
3. Росія має відповісти за злочини проти українських релігійних спільнот – заява Голови Article 18 Alliance
4. Ehrlich M. The Subjugation of Faith. How Religion Became a Hostage of the "Russian World" in the Occupied Territories of Ukraine
5. На окупованих РФ територіях України повністю знищені парафії УГКЦ та ПЦУ; Ehrlich M. The Subjugation of Faith. How Religion Became a Hostage of the "Russian World" in the Occupied Territories of Ukraine
6. Заява МЗС щодо звірств і гонінь Російської Федерації проти духовенства, релігійних громад та вірян на тимчасово окупованих територіях України
7. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 28.
8. На окупованих РФ територіях України повністю знищені парафії УГКЦ та ПЦУ; Ehrlich M. The Subjugation of Faith. How Religion Became a Hostage of the "Russian World" in the Occupied Territories of Ukraine
9. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 28.
10. Росія має відповісти за злочини проти українських релігійних спільнот – заява Голови Article 18 Alliance
11. Звіт USCIRF 2025: в окупованій Росією частині Україні масово порушується релігійна свобода
12. Звіт USCIRF 2025: в окупованій Росією частині Україні масово порушується релігійна свобода
13. Звіт USCIRF 2025: в окупованій Росією частині Україні масово порушується релігійна свобода
14. Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні ... С. 20.
15. Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні ... С. 20.
16. Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні ... С. 20.
17. Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні ... С. 20.
18. Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні ... С. 16.
19. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 8–9.
20. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... С. 9.
21. Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні ... С. 23.
22. Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні ... С. 24.
23. Шумило, С. В. «Звичайний фашизм»: розбір тез про «священную войну» Росії проти України та Заходу // Радіо Свобода, 5 квітня 2024.
24. Віра під російським терором: Аналіз релігійної ситуації в Україні ... 34–35.

Джерело: risu.ua

Перегляньте цікаві новини:

Надихаючі історії

Все для сімей

Загрози та виклики 

Молоде життя

Каталог ютуб каналів церков

Найбільша карта церков України

Більше рубрик та новин тут