Нещодавно архівний відділ Бучанської міської ради оприлюднив оновлені дані про кількість жертв російського вторгнення. Більшість серед них – чоловіки (їх утричі більше, ніж жінок). Також у Бучі загинуло 12 дітей різного віку. Люди помирали не тільки від куль росіян, а й через відсутність ліків і медичної допомоги. А також були випадки смертей від голоду.
Напередодні третьої річниці звільнення Бучі від російської окупації, ВВС детально розповідає про нові дані щодо жертв.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Загиблі в Бучі та її околицях
Як йдеться у звіті бучанського архівного відділу, який є у розпорядженні ВВС, з початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого і до 31 березня 2022 року, коли Буча була деокупована, у місті загинула 381 людина.
"Серед яких 281 загиблий внаслідок бойових дій та 100 померли від хвороб або ненадання медичної допомоги", - говориться в документі.
Водночас у Бучанській громаді (адміністративно це місто Буча плюс селища Ворзель і Бабинці, а також 11 навколишніх сіл, які всі були окуповані) кількість загиблих значно більша – 554 людини.
З них від бойових дій загинули 396 осіб, а 158 – від хвороб та через брак ліків і медичної допомоги.
Ще 28 бучанців загинули не на території громади, а в сусідніх містах.
"Загалом 582 особи, з яких 435 чоловіків і 147 жінок. 12 дітей (віком від 1,7 до 15 років)", - вказано у звіті.
43 тіла залишаються неупізнаними, а 38 цивільних бучанців вважаються зниклими безвісти.
33 жителі Бучанської громади до цього часу перебувають у російському полоні, а один полонений помер у неволі.
Слід відзначити, що у медіа можна зустріти різні цифри щодо жертв "Бучанської різанини".
Як пояснює Начальник архівного відділу Бучанської ради Ігор Бартків, плутанина викликана тим, що не завжди розрізняють, про яку саме територіальну одиницю йде мова: окреме місто Буча, Бучанську територіальну громаду чи взагалі Бучанський район, куди входять ще й місто Ірпінь, селища Бородянка, Гостомель та велика частина Київської області.
Тож залежно від цього кількість загиблих є такою:
- місто Буча – 381;
- Бучанська територіальна громада – 554;
- Бучанський район – близько 1200 (і ця цифра, за даними Національної поліції, може ще зростати).
Неупізнані та померлі від голоду
Найбільше бучанців загинуло у перші три дні окупації з 3 по 5 березня – 137 смертей.
Саме тоді росіяни розстріляли полонених тероборонівців, волонтерку Жанну Камєнєву , яка намагалася виїхати з Бучі, Ірину Фількіну ("жінку з червоним манікюром") та ще десятки цивільних.
Багато жертв було і 27 лютого 2022 року, коли російська колона уперше намагалася прорватися через Бучу до Києва і була знищена на вулиці Вокзальній – у той день загинуло 25 людей.
Серед них – чоловік у самому центрі, в якого влучила куля "загороджувального вогню" росіян при проїзді бронетехніки через місто. Він до цього часу залишається неідентифікованим.
Ігор Бартків зазначає, що понад чотири десятки тіл все ще лежать у безіменних могилах через неможливість провести ДНК-аналізи. У якихось випадках ймовірні родичі виїхали за кордон і не можуть надати матеріал для ДНК-ідентифікації. В інших - взагалі невідомо, де шукати рідних. Адже серед загиблих могли бути немісцеві, наприклад, будівельники чи інші приїжджі робітники. Або ж просто самотні люди без родичів чи хоча б знайомих у Бучі.
Трагічними були і випадки смертей від голоду.
Видання The New York Times одразу після деокупації описувало ситуацію в приватному будинку для літніх людей у Бучі.
"Шестеро людей у будинку для літніх загинули від голоду, розповіли працівники кладовища, які забирали тіла на початку квітня. Вестибюль був крижаним і четверо з померлих зібралися у веранді. У сусідньому будинку ті ж працівники зняли жінку, яка повісилась на гілці дерева", - писали американські журналісти.
Ігор Бартків підтверджує цю інформацію, але відзначає, що обставини смерті тих людей так і залишаються до кінця нез'ясованими.
В іншому випадку від голоду померла 68-річна Ніна Бочок з ментальними порушеннями, чию старшу сестру Людмилу Бочок, яка доглядала за нею, убив снайпер 5 березня у дворі їхнього будинку. Ніна не могла сама прогодуватися і її тіло знайшли на кухні після звільнення Бучі.
У бучанських чатах про пошуки рідних до цього часу можна знайти повідомлення родички сестер, яка у березні 2022 року намагалася з'ясувати їхню долю: "Потребують їжі, ліків. Немає зв'язку десять днів. Хоча б дізнатись, що вони живі. Потрібна евакуація".
Ігор Бартків розповів про ще один схожий випадок смерті від голоду.
86-річна Ольга Осколок загинула в Бучі 25 березня. Вдома у неї залишилася сама 59-річна дочка Тамара, яка мала інвалідність від народження і потребувала допомоги. Коли саме померла Тамара, невідомо – її тіло також виявили після відходу росіян.
Загалом, як відзначає Ігор Бартків, більшість загиблих у Бучі – літні люди.
"Середній вік загиблого у Бучанській громаді 54 роки, по місту Буча - 55 років", - каже він.
Українські правоохоронні органи зараз продовжують розслідування воєнних злочинів російської армії у Бучанській громаді.
Джерело: ВВС
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут