Прийомні батьки радіють, що можуть подарувати дітям свою любов і турботу, а також сподіваються, що завдяки служінню фонду ще багато дітей зможуть побачити нове – інше життя.

Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!

У 2020 році у селі Сколобів, що на Житомирщині, завершилося будівництво двох – 78-го та 79-го – будинків сімейного типу. У цьому селі вже побудовано шість таких будинків. У кожному з  них живуть уже родини, які виховують діток-сиріт.

Цього разу святкового відкриття будинків не було. Для благословення сімей на це служіння, в зв’язку з карантином, церква зібралася у дворі. Дві прекрасні родини – Сергій і Наталія Голяченки та Євгеній і Ольга Тужики  і раді, і схвильовані. Одна родина щойно розпочала служіння, пройшла навчання і нещодавно взяла на виховання двох дівчаток-сестричок. Друга – продовжила довірену їм Богом справу. Завдяки новому будинку батьки змогли здійснити своє омріяне бажання – іншим діткам надати батьківське тепло, любов і опіку. Вже на новому місці вони поповнили свої родини новими дітками-сирітками.

 Читайте також: У Запоріжжі школярка наклала на себе руки через цькування у школі

«Ми вдячні Богові за це служіння і радіємо успіхам наших дітей. Вони усі такі різні, особливі проте доповнюють одне одного. Ми їх дуже любимо. Ми також вдячні фонду «Міст у життя», особливо його засновнику Герду Хемерлінгу та голові Вольдемару Шрьодеру, за їх служіння, за те, що вони зі своєю командою роблять усе можливе, щоб у нашій країні було менше дітей без батьків, а більше – тих, хто пізнав батьківську любов і турботу», – ділиться Ольга Тужик, мама дванадцятьох дітей.

80-й будинок сімейного типу побудований на Дніпропетровщині у смт Царичанка. У цьому новенькому будинку вже оселилася родина Дениса та Марії Денисенків. На сьогодні вони виховують трьох біологічних діток та поки що трьох, народжених серцем. Ці дітки по-особливому цінують як своїх нинішніх батьків, так і нову оселю, оскільки раніше не мали теплої домівки та своїх власних затишних кімнат. Батьки радіють, що можуть подарувати їм свою любов і турботу, сподіваються, що завдяки служінню фонду ще багато дітей зможуть побачити нове життя та набути інший зміст у своєму житті.

81-й будинок був побудований у с. Рея на Житомирщині, де проживає родина Ігоря та Віри Божків. Вони переїхали із Сумської області та виховують тринадцятьох дітей. Одна дитина – біологічна, а дванадцять –  прийомних. Родина давно мріяла про такий великий будинок. Адже свій вони будували 25 років, доводилося постійно його перебудовували, так як повсякчас  сім’я поповнювалася.

«Вже так втомилися від будівництва, – ділиться Віра, – проте побудований будинок був все одно вдвічі меншим, ніж цей, в якому ми зараз живемо». Згадуючи, як розпочинали своє служіння, вона продовжує: «Згодом діти ставали підлітками, і в родині все частіше починали говорити про те, що було б добре прийняти в нашу сім’ю ще хоч одну дитинку-сирітку. Мріяли, щоб це буда дівчинка. Але в Бога були Свої плани».

Після того, як ця родина пройшла навчання, в службі у справах дітей їм стали пропонувати дітей. Якось, розглядаючи фото сиріток, погляд Віри зупинився на дівчинці, яка була дуже схожа на неї в дитинстві, відмінність була у тому, що це дівчатко було з дуже сумними очима. Коли Віра запитала, що це за дівчинка, сказали, що вона з родини, де троє дітей, а їхні батьки –    залежні від алкоголю. І цих дітей ніхто не хоче брати, тому що їх троє. До того ж вони дуже занедбані і вже три роки живуть в інтернаті для розумово відсталих.

Родина Божків не знала, що робити. Цю проблему вони принесли перед Господнє лице. І Бог дав їм такі думки: «У вас також троє дітей і, якщо з вами (батьками), щось трапиться, ваші діти теж будуть нікому не потрібні». Поспілкувавшись із дітьми, родина вирішила, що забере цих дітей у свою сім’ю». Проте для Віри та Ігоря це не стало кінцевою метою, їхні щирі серця бажали знову і знову брати у свою родину діток і зігрівати їх своєю любов’ю.

«Радіємо, що Господь не залишив нас бездітними, довірив нам любити та виховувати чотирьох біологічних та дванадцятьох прийомних дітей, і вже поповнює нашу сім’ю онуками», – додає жінка.

У селі Кошелівка Житомирської області побудовані 82-й та 83-й будинки. В одному будинку проживає родина Руслана та Віри Степури, що мають вісім діток і в найближчому майбутньому готуються знову до поповнення. А в іншому є родина, проте вони мають пройти навчання, аби мати дозвіл на виховання дітей-сиріт.

Ще два будинки – 84-й та 85-й – були збудовані на Житомирщині у с. Новопіль, де проживають родини Олександра та Людмили Мартюшевих, а також Романа та Валентини Дворченків. На сьогодні вони виховують відповідно семеро та дев’ятеро діток. Дві, здавалося б, різні родини, кожного з них Бог по-особливому закликав до цього служіння та об’єднує їх одне – турбота про дітей-сиріт.

«Ще коли була дівчинкою, я мріяла про власну родину, і чомусь завжди уявляла її багатодітною. Кожного разу в підлітковому віці, дивлячись різні фільми або передачі про сиріт, я мріяла усиновити хоча б одну дитину, допомогти хоча б одній сирітці», – згадує Людмила Мартюшева. Коли вже у Людмили була своя сім’я, то в ній народилася тільки одна дитинка – донечка.

Родина шукала причини: чому так? Проте лікарі тільки розводили руками, запевняючи їх, що усе в нормі. І тоді їхня семирічна донечка сказала: «Мамо, якщо не можеш народити мені братика, то візьмімо з дитячого будинку». Так все і почалося… Родина Мартюшевих переїхала із Волинської області у Новопіль, аби тут взяти на виховання більше діток, бо своєї житлової площі у них не вистачало.

Бог бачить серця і бажання своїх дітей і дає навіть більше очікуваного.

«Ми дуже хочемо з усією відповідальністю піклуватися про діток-сиріт та точно знаємо, що у Господа є Свої джерела для здійснення мрії кожної дитини, яка виявиться в нашій родині. Поки що у нас чотири принцеси й три чудових хлопчики, абсолютно різних за характером, темпераментом, захопленням, смаками… У них різні та нелегкі долі, але усі вони такі однакові у бажанні бути коханими.

Що без любові сім’я? Ніщо! Її просто не існує. В любові є вся повнота, Бог є Любов! Про це хай кожен знає…», – словами, що линуть із глибини серця, ділиться Людмила Мартюшева.

Ще два будинки було побудовано у містах Підгородне та Марганець, що на Дніпропетровщині. Це – 86-й та 87-й. На сьогодні у Дніпропетровській області вже побудовано одинадцять таких будинків.

У м. Марганець переїхала велика родина Віктора та Олени Тарасюків. Нещодавно двері їхнього будинку відкрилися ще для чотирьох діток. Зараз їхня сім’я налічує чотирнадцятеро дітей.

У родині Олега та Олександри Таранів теж поповнення – п’ятеро  діток тепер мають затишний будинок і люблячих батьків. На сьогодні у них – дев’ятеро дітей.

Останніми торік були побудовані 88-й та 89-й будинки у м. Ізмаїл на Одещині. Їхнє будівництво уже завершене і вони чекають на заселення дві сім’ї, кожна з яких виховуватиме до 12 дітей.

У цьому, 2021 році, з Божою допомогою та за сприяння  фонду «Міст у життя» планується будівництво ще 13 будинків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Джерело: ВСЦ ЄХБ

_____________________

Всеукраїнський Собор — це об’єднання релігійних та громадських організацій, а також усіх небайдужих громадян навколо християнського шляху розвитку української держави.

Підписуйтесь на нас у Телеграм, Вайбер, Фейсбук та Інстаграм, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!