Саме тому Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) провело International Early Learning and Child Well‑being Study (IELS) — найбільше міжнародне дослідження раннього розвитку дітей. Його мета — зрозуміти, що відбувається з дитиною у п’ятирічному віці, які навички вже сформовані і які чинники визначають майбутню освітню траєкторію.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
У другому циклі IELS 2025 взяли участь понад 23 тисячі дітей. Дослідження поєднало прямі оцінювання дітей через інтерактивні завдання та ігри і непрямі оцінювання через опитування батьків та педагогів, пише osvitoria.media.
Автори звіту прямо формулюють центральну ідею: якщо суспільство хоче зрозуміти своє майбутнє, треба дивитися не на університети, а на дитячі садки.
Дослідження Люксембурзького інституту соціально‑економічних досліджень (LISER) має інший, але пов’язаний фокус. Воно не запитує, що відбувається з усіма дітьми загалом, а досліджує, чи можуть ранні освітні інвестиції компенсувати нерівність стартових умов. Для цього дослідники використали унікальний люксембурзький випадок — реформу Chèque-Service Accueil (CSA), яка розширила доступ до системи дошкільної освіти та догляду.
Таким чином, обидва дослідженя результатів раннього розвитку дітей ставили різні запитання, але шукали відповідь на одну проблему: чи можна змінити життєву траєкторію дитини ще до того, як труднощі стануть незворотними.
П’ять років — це вже не початок
Один із ключових висновків OECD звучить доволі радикально: у п’ять років багато відмінностей між дітьми вже сформовані. Автори наголошують: перші роки життя — це не підготовка до навчання. Це і є фундамент.
Андреас Шляйхер, директор Директорату ОЕСР з питань освіти та навичок, пояснює, що розриви, які «можуть непомітно переслідувати дитину протягом усього її життя», вже є значними до 5 років.
Бо до цього віку формуються:
- рання грамотність;
- базові математичні навички;
- робоча пам’ять;
- здатність переключати увагу;
- емоційне розпізнавання;
- саморегуляція;
- довіра;
- просоціальна поведінка;
- навички взаємодії.
OECD окремо наголошує, що жодна з цих навичок не працює окремо. Розвиток відбувається комплексно: сильні результати в одній сфері часто супроводжуються сильними результатами в інших.
Дослідники також виявили: слабкі результати теж мають властивість накопичуватися. Якщо дитина відстає в одному аспекті розвитку, часто труднощі проявляються відразу у кількох сферах.
Саме тому звіт рекомендує уникати вузьких підходів і працювати з розвитком комплексно.
Чи все вирішується у перші 1000 днів?
Упродовж останніх років у міжнародній політиці активно використовувалося поняття «перші 1000 днів» — від зачаття до приблизно двох років життя.
Проте OECD наголошує: існують також «наступні 1000 днів» — від двох до п’яти років. Автори описують цей період як друге критичне вікно розвитку.
Саме в цей час:
- активно розвивається мовлення;
- удосконалюються соціальні навички;
- формуються виконавчі функції;
- виникають механізми саморегуляції;
- закладаються поведінкові моделі.
Особливо важливим є інший висновок OECD: період від двох до п’яти років може допомогти змінити або пом’якшити наслідки ранніх труднощів. У звіті йдеться, «наступні 1000 днів» дають можливість скоригувати траєкторії, які були порушені ранішими несприятливими обставинами. Це і є відповіддю на питання: коли ще не пізно.
Що вже визначає майбутнє дитини у п’ять років
Дослідження OECD показало, що ранні навички напряму пов’язані з подальшим життям.
У звіті наведено зв’язки між раннім розвитком і:
- успішністю у школі;
- завершенням освіти;
- соціальними навичками;
- психічним здоров’ям;
- майбутньою участю у суспільному житті;
- подальшими доходами вже у дорослому віці.
Особливе значення мають не тільки академічні навички. Емоційна регуляція у віці чотирьох‑п’яти років пов’язана з кращими результатами у школі в подальшому. Саморегуляція, уважність та наполегливість також мають довгостроковий вплив. І це особливо важливо для дітей із так званих сімей ризику.
Люксембурзький кейс: як кілька днів народження можуть змінювати життя
Люксембург став прикладом практичного дослідження того, як ранні відмінності накопичуються.
У країні діє жорстке правило: дитина, народжена 31 серпня, піде до школи майже на рік раніше за дитину, народжену 1 вересня.
Дослідники LISER проаналізували приблизно 50 тисяч учнів. Результати виявили значні відмінності, між народженими із різницню у кілька днів.
Діти, народжені наприкінці серпня:
- на 10–15 процентних пунктів частіше повторювали навчальний рік;
- ризик фактично подвоювався;
- серед дітей із менш привілейованих родин розрив ставав ще більшим;
- серед дітей з міграційним походженням наслідки також посилювалися.
І тут мова не про здібності дитини, йдеться про відносну зрілість. Різниця у кілька днів народження створює різницю майже в рік розвитку. І ця різниця впливає на подальший освітній маршрут.
Люксембурзький рецепт: дошкільна освіта як спосіб скоригувати траєкторію
У 2009 році Люксембург запровадив реформу Chèque‑Service Accueil. Вона субсидувала від 60 до 100 відсотків витрат на догляд і ранню освіту.
Дослідники використали цю реформу як природний експеримент. І його результати справді вражають.
У муніципалітетах, де доступ до дошкільної освіти зріс найбільше:
- віковий розрив скоротився приблизно на 40–50%;
- ефект був співставний із відтермінуванням вступу до школи на пів року;
- найбільшу користь отримали діти з уразливих груп.
Автори наголошують: рання освіта працювала не як інструмент догляду, а як інструмент готовності до школи. Особливо це стосувалося дітей, які входили у систему зі слабшими стартовими позиціями.
Домашнє середовище: що виявило OECD
Ще один важливий висновок IELS: значення має не лише матеріальний ресурс родини. Ключову роль відіграє характер взаємодії між дорослими та дитиною.
У звіті описуються найефективніші практики:
- спільне читання;
- розмови;
- відповіді на дитячі запитання;
- взаємна увага;
- спільне дослідження.
Серед усіх активностей найсильніший зв’язок із результатами розвитку показало читання книжок. Натомість цифрові практики виявили слабкий або навіть негативний зв’язок.
Висновок досліджень: коригування можливе, але вікно не безкінечне
OECD та LISER говорять про різні системи, різні вибірки і різні механізми. Але їхній висновок збігається. Ранні роки — це не підготовка до майбутнього навчання. Це період, коли багато майбутніх траєкторій уже формується.
Водночас дослідження показують: між двома і п’ятьма роками ще існує можливість впливу. Саме тому інвестиції у ранню освіту, підтримку родин та якість взаємодії розглядаються авторами не як соціальна допомога, а як механізм вирівнювання стартових можливостей.
Джерело: osvitoria.media
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут