Ситуація в дієцезіях Хінотега, Сіуна, Матагальпа та Естелі досягла критичної точки. Ці території фактично залишилися «в духовній блокаді», адже їхні єпископи або перебувають у вигнанні, або під арештом. Поліція блокує будь-які спроби запросити священників з інших регіонів для проведення богослужінь. Для українського християнина, чия історія загартована десятиліттями радянського підпілля, цей сценарій виглядає до болю знайомим: диктатура намагається блокувати церкву, сподіваючись, що без молодих служителів громади просто згаснуть. Повідомляє  Christian Daily.

Хвиля репресій: Від заборони обрядів до конфіскації храмів

Сьогоднішня атака на церкви — це лише частина масштабного плану з викорінення християнського впливу в країні. Під ударом опинилися і протестантські громади. За останні місяці Міністерство внутрішніх справ Нікарагуа анулювало юридичний статус понад 1500 некомерційних організацій, більшість із яких — євангельські церкви та місії. Їхнє майно, будинки молитви та соціальні центри просто конфіскуються на користь держави під приводом «адміністративних порушень».

Пастори та ліктори опинилися під постійним наглядом спецслужб. Будь-яка проповідь, що не містить вихваляння правлячого режиму, або навіть звичайна гуманітарна допомога нужденним тепер трактуються як «державна зрада». Християнські медіаресурси — радіо та телебачення — закриваються одне за одним, залишаючи людей в інформаційній та духовній ізоляції. Проте, як зазначають правозахисники, ці спроби «зачистити» духовне поле лише посилюють внутрішній спротив вірян.

Віра під вогнем: «Ми розіп’яті, але живі»

Незважаючи на те, що в північних регіонах країни, таких як Матагальпа, майже 70% духовенства було змушене покинути країну через загрозу життю, дух громад залишається незламним. Дослідники називають зусилля щодо збереження духовного життя «оазою в пустелі репресій». Віряни збираються таємно, а нові служителі продовжують з'являтися навіть тоді, коли шлях до церковної кафедри лежить через тюремні грати або вигнання.

«Церква в Нікарагуа зараз розіп’ята, але вона не паралізована», — ці слова одного зі священників-вигнанців стають гаслом для тисяч християн по всьому світу, які сьогодні моляться за Нікарагуа. Для нас, українців, ця історія є нагадуванням про те, що свобода віросповідання — це не даність, а дар, який потребує захисту та солідарності. Навіть у найтемніші часи ідеології приходять і йдуть, а Слово Боже залишається живим попри будь-які поліцейські кордони.

Переслідування церков у Нікарагуа

Переслідування церков у Нікарагуа, особливо Католицької церкви, розпочалося та загострилося через те, що релігійні інституції стали головним голосом критики режиму президента Даніеля Ортеги. Основними причинами та етапами конфлікту є  протести 2018 року:

- Церква виступила посередником під час масових антиурядових протестів і надала прихисток демонстрантам у своїх храмах. Режим розцінив це як підтримку «спроби державного перевороту».

• Моральний авторитет: Католицька церква залишалася останньою великою незалежною інституцією, яка відкрито засуджувала порушення прав людини та репресії.
• Методи репресій:Арешти та вислання: Десятки священників та єпископів (зокрема єпископ Роландо Альварес) були затримані, позбавлені громадянства або примусово вислані з країни.
• Фінансовий тиск: Уряд заморозив банківські рахунки дієцезій, парафій та благодійних організацій.
• Заборони: Було заборонено проведення релігійних процесій на вулицях, закрито церковні ЗМІ (радіо та телебачення) та вислано релігійні ордени, як-от Місіонерки Божої Любові (сестри Матері Терези).
• Мета режиму: Повне усунення будь-якої опозиції та встановлення абсолютного контролю над публічним простором у країні. 

Джерело:  Christian Daily