Тепло спілкування в лікарняних стінах
Ми регулярно відвідуємо військових у Тернопільській обласній лікарні, міській лікарні №3 та в Микулинцях. Щотижня приходимо в палати, знайомимося з хлопцями, спілкуємося з ними.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Наше головне завдання під час таких зустрічей — бути поруч: вислухати, підтримати словом, інколи просто заспівати пісню. Оскільки я пишу пісні, то часто виконую для них свої авторські композиції під гітару. Так поступово народжуються довіра й дружба, після чого ми запрошуємо поранених на різні заходи, де вони можуть почути Боже Слово, слова підбадьорення й молитву, а також просто відпочити, пише chve.org.ua.
Рибалка та екскурсії до «Агроленду»
Ми співпрацюємо з більш ніж десятьма закладами Тернополя – зокрема з рестораном «Файне місто» та кав’ярнями. Під час виїздів маємо більше часу для спілкування: знайомимося ближче, слухаємо історії, граємо в ігри. Влітку вивозимо хлопців на рибалку. Для багатьох із них ці поїздки стають особливою подією, адже дехто перебуває на лікуванні місяцями або навіть роками.
Можливість вирватися з лікарняних стін для них – справжнє свято. Завдяки спеціальному транспорту з підйомником ми можемо виїжджати на природу, де проводимо разом цілий день. Узимку організовуємо поїздки до «Агроленду», де хлопці можуть провести час серед тварин, відволіктися, а наприкінці разом повечеряти й поспілкуватися.
Розмови про головне
На кожній зустрічі для нас важливо говорити Євангеліє – коротке слово про те, що Господь є Цілителем і може змінити людську долю. Ми молимося за поранених, говоримо їм слова надії. До служіння залучаємо й дітей: я часто беру з собою свого сина Макара, який грає на скрипці, а також дітей інших членів команди. Спілкування з дітьми відкриває серця поранених, допомагає їм більше довіряти й легше говорити про важливе.
Сьогодні це служіння надзвичайно потрібне, адже багато військових мають як фізичні, так і психологічні рани. Як капелан, я хотів би заохотити інші церкви долучатися до подібної праці. Потреба в ній залишатиметься ще довгі роки, адже навіть після завершення війни ветерани потребуватимуть підтримки.
«Стали одними з найближчих людей»
Одне з коротких свідчень Божої роботи – історія військового Іллі. Йому було двадцять три роки, коли ми познайомилися. Через тяжке поранення ноги він мав проходити лікування понад пів року. Увесь цей час ми відвідували його, брали на різні виїзди, на рибалку, і між нами виникла щира дружба. Ілля просив молитися за його здоров’я і за майбутнє. Згодом Бог подарував йому особливе благословення – дружину. Він запросив нас, капеланів, на своє весілля, сказавши, що ми стали для нього одними з найближчих людей, адже в Тернополі поруч із ним не було рідних – лише волонтери й капелани.
З часом Ілля почав більше цікавитися Богом і християнською вірою. Тепер він іноді їздить разом із нами на служіння і допомагає своїм талантом: Ілля кухар і дуже смачно готує плов та шашлик. Так він став для нас не лише другом, а й відповіддю на молитву – адже ми просили Бога, щоб наша команда зростала і щоб через це служіння люди знаходили надію та зцілення для своїх сімей.
Джерело: chve.org.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут