Християни під кодом «небезпечні»

Юрист ADF International Лідія Рідер виступила на конференції ОБСЄ з прав людини у Варшаві, де повідомила, що влада Туреччини використовує внутрішні коди безпеки N-82 і G-87, щоб забороняти проживання або в’їзд іноземним християнам. Ці коди застосовуються без жодних судових звинувачень або доказів правопорушень. За матеріалами The Christian Post

За даними організації, з 2020 року понад 200 християнських служителів та їхніх родин — загалом близько 350 осіб — були змушені покинути країну. Багато з них — громадяни США, Великої Британії, Німеччини, Південної Кореї, країн Латинської Америки та Європи — жили в Туреччині десятиліттями, не маючи жодних проблем із законом.

Рішення суду і кампанія ворожнечі

8 червня 2025 року Конституційний суд Туреччини відхилив апеляцію дев’яти іноземних християн, які оскаржували застосування до них коду N-82. Суд оприлюднив їхні імена, після чого низка турецьких ЗМІ назвали їх «ворогами держави» і «місіонерами». У соцмережах з’явилися заклики до смертної кари і навіть коментарі, що вбивство таких осіб — «релігійний обов’язок».

Лише між груднем 2024 і січнем 2025 року нові заборони отримали щонайменше 35 осіб, серед яких були ті, хто прожив у країні десятки років.

Руйнування церковного життя

Ці адміністративні рішення призвели до серйозного занепаду протестантських спільнот, багато з яких втратили своїх пасторів.

Одним із найвідоміших випадків є справа Wiest v. Türkiye, яку нині розглядає Європейський суд з прав людини. Позивач — громадянин США, який прожив у Туреччині понад 30 років, але не зміг повернутися до країни без пояснення причин. ADF International веде понад 30 подібних справ у турецьких та європейських судах.

Порушення свободи віросповідання

Хоча Конституція Туреччини гарантує свободу віросповідання, на практиці ситуація для християн погіршується. Семінарія на острові Халкі залишається закритою, протестантські навчальні заклади не мають правового статусу, а біблійна освіта заборонена. Водночас держава активно фінансує ісламську освіту.

Деякі громади, як-от протестантська спільнота Бурси, втратили доступ до своїх приміщень для богослужінь.

Зростання насильства та дискримінації

У звіті Асоціації протестантських церков Туреччини за 2024 рік зафіксовано зростання нападів і мови ненависті.

• У грудні 2024 року невідомий стріляв по будівлі асоціації Церкви Спасіння в Чекмекьої, намагаючись зняти християнські вивіски.

• Того ж місяця вчителька англійської мови-християнка втратила роботу в місті Малатья без пояснення причин; їй натякнули на «небажані зв’язки».

• 20 січня 2024 року кулі влучили в будівлю Церкви Спасіння в Ескішехірі, але поліція не зібрала доказів і не склала звіту.

Крім того, протягом року зафіксовано акти вандалізму, погрози та пошкодження церков у Кайсері, Бахчелієвлері та Ізмірі. Християнам відмовляли у дозволах на розповсюдження брошур, скасовували запрошення на Різдво та Великдень, а в соцмережах поширювали образи й погрози священнослужителям.

Висновок

Туреччина, яка офіційно декларує релігійну свободу, фактично проводить політику системного тиску на християн. Використовуючи адміністративні заборони, держава позбавляє протестантські громади лідерів і створює атмосферу страху.

За словами правозахисників, такі дії не лише суперечать міжнародним зобов’язанням Туреччини, а й свідчать про поступове витіснення християн з країни, де колись народилися перші церкви Нового Заповіту.

Джерело: The Christian Post