Законопроєкт забороняє закривати обличчя у школах, університетах, державних установах, магазинах і офісах. За порушення передбачено штрафи від 300 до 3000 євро. Хоча питання одягу додає вірусності цій новині, проте інша частина законопроекту важливіша. Пропонується запровадити суворі правила прозорості для релігійних організацій, які не мають офіційного визнання від держави. Такі групи повинні будуть публічно розкривати всі джерела фінансування. Це зроблено для того, щоб усунути проникнення фінансування мусульманських спільнот від радикальних організацій (у тому чисті й закордонних).

Представник партії «Братів Італії» Галеаццо Біньямі заявив, що метою закону є «захист Італії від будь-яких форм екстремізму та спроб створити паралельні суспільства на італійській землі». Співавтор законопроєкту Сара Келані наголосила, що Італія не може дозволити «існування анклавів, де закони шаріату мають пріоритет над національним законодавством». 

Документ також передбачає кримінальну відповідальність за так звані «культурні злочини», такі як перевірка на цноту чи примусові шлюби. За останні пропонується встановити покарання до 10 років позбавлення волі. При цьому у законопроєкті немає норм, які б унеможливлювали мусульманам сповідувати свою віру, адже під заборону потрапляють крайні прояви ісламу, які характерні для радикальних течій цього віросповідання. Наприклад, звичайний хіджаб (хустка) є легальною, а заборонені ті види покриття, які закривають лице. 

Згідно з оцінками ісламських асоціацій, в Італії проживають близько 2–3 мільйони мусульман, більшість з яких є мігрантами або дітьми мігрантів. Президент Союзу ісламських громад Італії Яссін Лафрам розкритикував ініціативу правлячої партії та назвав закон «каральним і дискримінаційним». Однак Європейський суд з прав людини неодноразово підтверджував право держав вводити подібні заборони, як це раніше зробили Франція, Бельгія та Австрія.

Попри спротив частини суспільства, урядова коаліція на чолі з Мелоні має стійку більшість у парламенті, тому ухвалення закону можна очікувати найближчим часом. Загалом зміст і дух закону цілком відповідає сучасним європейським викликам. В останньому звіті Європолу зазначено, що в абсолютній більшості джихадистських інцидентів виконавцем були нападники-одинаки, однак їхні дії і мотивація були пов’язані із мечетями (часто підпільними) салафітського чи іншого радикального спрямування. Зазвичай в таких мечетях поширюються агресивні ідеї протистояти християнам і євреям, жити культурно і соціально окремо від європейських народів, але користуватися всіма благами і нарощувати потенціал ширшого політичного впливу на місцеві громади.