Сестра Любов розповіла про те, як Бог допоміг їй у одному з найважчих випробувань у житті, коли життя і смерть були на волосині.
Пряма мова:
🌱 Віра, яка почалася з каплички
Мене звати Любов, мені 37 років, я з Ужгорода. У моєму дитинстві церква була десь на периферії — ми не ходили регулярно, тільки на великі свята, та й то в селі, до бабусі. Але десь у 15 років поруч із нашим будинком з’явилась капличка, і мама почала ходити. Я пішла з нею — і мене щось потягло туди.
Я нічого не розуміла з пісень чи молитв, але відчувала: там — інший світ. Там душа відпочивала. З того часу я мала свою просту віру. Молилась по-своєму, говорила з Богом, коли було важко. І Він завжди був поруч. Але одного разу — він був буквально в кожній хвилині.
🏞 Відпочинок, що став випробуванням
Це сталося 9 років тому, у липні. Ми з чоловіком і нашим маленьким синочком поїхали з друзями на турбазу в село Ужок, у горах. Спека, басейн, сім’ї з дітками — все було спокійно й добре.
Ми повернулися в номер змінити синові памперс. Гралися. Він упав, прикусив язик, злякався — заплакав. Я взяла його на руки, щоб заспокоїти. І в цю мить все зупинилося.
Очі закотилися, язик запав, дитина посиніла.
Син перестав дихати.
Світ навколо зник.
🔔 Крик, що сколихнув турбазу
Я вибігла з номеру, кричала, трясла його, не розуміла, що робити. Мимо проходила працівниця турбази — я благала її покликати чоловіка, який був на басейні. Вона кивнула й сказала:
«А ви біжіть на рецепцію. Там вам допоможуть».
Я несла сина на руках, він був нерухомий, важкий, як мішок. І це було найстрашніше відчуття в моєму житті.
⚡ «Швидка буде за 5 хвилин». У горах?!
Коли я добігла до рецепції, працівники вже викликали швидку. І сказали фразу, яка мене здивувала до сліз:
«Не переживайте. Швидка вже виїхала. Буде за 5 хвилин.»
У горах? У селі? Це здавалося неможливим. Але виявилося, швидка вже була поруч — на виклику до іншої дитини неподалік. Вони розвернулись і миттєво приїхали до нас. Якби вони виїжджали з центру — ми не встигли б.
🩺 «Я хірург!» — голос із натовпу
Поки я була на рецепції, прибіг мій чоловік. І разом із ним — відпочивальник, який почув крики й сказав:
«Я хірург із Києва. Дозвольте мені подивитись дитину!»
Це був ще один Божий подарунок. Він привів сина до тями, ще до приїзду медиків. Без нього ми, можливо, втратили б дорогоцінні хвилини.
🚫 Закрите Мукачево = відкрита Божа дорога
Фельдшер сказав:
«Вам терміново треба до нейрохірурга. Але в Мукачево не потрапите — там стрілянина, місто перекрите поліцією. Я не маю права казати це офіційно, але... їдьте в Ужгород самі. У вас машина міцніша, швидше буде. Головне — не зупиняйтесь.»
Те, що Мукачево було закрите — врятувало нашого сина. Бо в Березному нам сказали: «Все нормально». І якби ми їх послухали — ми б втратили дорогоцінний час.
🚗 Машина закипає, але їде
Ми їхали по серпантину, чоловік вичавлював із авто максимум. Потім він сам зізнався:
«Я не розумію, як ми не вилетіли в кювет. Машина глохла, гальмівна рідина закипіла. Це не логіка — це диво.»
🧠 КТ: вирок або надія
В Ужгороді черговий лікар сказав:
«Я не можу пояснити, але щось тут не так. Я би зробив комп’ютерну томограму. Якщо це був мій син — я б не вагався.»
Ми погодилися. Результат:
🔴 Черепно-мозкова травма
🔴 Сильна субдуральна гематома
🔴 Ризик смерті — дуже високий
«Якщо зросте — буде операція. Але таку роблять щонайменше з 11 років. Вашому синові — менш як два. І шансів майже немає...»
🛏 «Ви не можете до нього!» — «Мама мусить бути поруч!»
Сина помістили в реанімацію. А мене не пускали. Він прокинувся і кричав. Я — під дверима, плачу.
І раптом той самий лікар, який нас приймав, увірвався в реанімацію і закричав на персонал:
«Ви що робите? Дитина в такому стані — без мами?! Вона має бути поруч!»
Завдяки йому мене пустили. І я зрозуміла: тепер — усе в моїх руках.
😭 Найдовша ніч. Молитва без зупину
Ми залишилися в реанімації до ранку. Мій обов’язок — не дати йому прокинутись і заплакати. Бо кожна емоція могла пришвидшити крововилив.
Я не пам’ятаю слів. Але пам’ятаю стан: я молилася весь час. Я просила Бога лишити мені сина. Я обіцяла, що все зміню. Що віддам Його назад — у Божі руки.
🌄 Ранок. Нове дихання
О 6-й ранку зробили повторне КТ. Лікар мовчав. Ми мовчали. Потім він усміхнувся:
«Слава Богу. Гематома не зросла. Операції не буде. Починаємо лікування.»
🙌 В у сьому було видно Божу руку на кожному кроці
-
Швидка — була вже на місці
-
Фельдшер — дав нестандартну, але правильну пораду
-
Мукачево — закрите, щоб ми поїхали туди, де врятували
-
Машина — закипала, але не зупинилася
-
Хірург — відпочивав поруч
-
Лікар — відчув, що треба діяти
-
Бог — був у всьому
🕊 Висновок
Сьогодні моєму сину 10. Він здоровий. І я — інша людина. Я знаю: Бог — не лише в храмах. Він — у маршрутах, випадкових людях, навіть у закипаючих моторах. І як казав один пастор: «Бог — в деталях». Тепер я в це не просто вірю. Я це бачила.
Поділіться цією істрію з близькими та знайомими - можливо саме сьогодні ця історія допоможе комусь в переживаннях.
Джерело: канал Завіт