Цей документ став результатом трирічної наукової роботи (з 2023 року) та експертних дискусій, спрямованих на подолання найгострішої демографічної та кадрової кризи в історії модернової України.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це пише slovoproslovo.info з посиланням на Укрінформ.
Головні виклики: Демографія та «кадровий голод»
Експерти одностайно наголошують, що дефіцит робочої сили вже зараз є головним гальмом для відновлення українського бізнесу. У період повоєнної відбудови цей попит лише зростатиме.
За словами Олексія Позняка (Інститут демографії імені М. Птухи НАН України), поточне забезпечення економіки робочою силою жорстко залежить від двох факторів: ефективного повернення українців з-за кордону та зваженого залучення іноземних трудових мігрантів.
Три кити Стратегії-2035
Розробники документа пропонують відмовитися від ситуативного реагування на кризи та перейти до довгострокового керування процесами за трьома ключовими векторами:
1. «Український вектор»: Повернення та реінтеграція
Пріоритетом держави має залишатися власна людина. Ганна Смалійчук (КНЕУ) підкреслила, що вимушені мігранти повертатимуться як «носії інноваційного соціального капіталу». Стратегія передбачає принцип «повернення нової людини до нової країни».
Для цього необхідно розвивати систему соціального житла для ВПО (на чому наголосила Антоніна Березовенко з БФ «Мув Юкрейн»), створити умови для інтеграції ветеранів, осіб з інвалідністю, жінок із дітьми та людей старшого віку (Світлана Цимбалюк, КНЕУ).
Запустити державне прогнозування ринку праці та перекваліфікацію дорослих.
2. Взаємодія з діаспорою
Збереження культурних, економічних та професійних зв’язків з українцями, які вирішать залишитися за кордоном. Громада в еміграції має розглядатися як потужний інвестиційний та лобістський ресурс України у світі.
3. Регульована та розумна імміграція
Якщо внутрішнього ресурсу забракне, Україна залучатиме іноземних фахівців на принципах економічної доцільності та ранньої інклюзії (Світлана Ланська, МДУ).
Німецький досвід: Поєднання мовної адаптації з дуальною освітою та швидким визнанням дипломів.
Американська модель: Спонсорство з боку роботодавця, де бізнес бере на себе юридичний та соціальний супровід іноземця, але несе за нього повну відповідальність.
Комунікація: Перемога над страхами та дезінформацією
Окрему увагу в Стратегії приділено інформаційній політиці. Політолог Олександра Решмеділова зазначила, що держава має чесно говорити з суспільством про міграцію — без цензури й лозунгів.
Олена Малиновська (Національний інститут стратегічних досліджень) додала, що детальний комунікаційний компонент необхідний для протидії російським ІПСО. Ворог активно намагається інструменталізувати тему іноземної робочої сили, щоб посіяти ксенофобію, розколоти українське суспільство та підірвати довіру до інституцій.
Міграційна стратегія — це не просто сухі економічні розрахунки кількості «робочих рук». Це прояв турботи про ближнього, відновлення справедливості для тих, хто втратив дім, та побудова культури гостинності.
Як зауважила професор Галина Лопушняк, головна логіка реформи полягає в тому, щоб створити умови, за яких люди захочуть пов’язувати своє майбутнє з Україною. Справжнє відновлення країни розпочнеться тоді, коли українська держава стане простором безпеки, поваги до людської гідності, чесної праці та духовної єдності.
За підсумками круглого столу науковці спрямували офіційне звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою врахувати положення Стратегії при формуванні оновленої державної політики.
Обговорюючи можливість залучення іноземної робочої сили для відбудови країни, ми просто зобов’язані тверезо поглянути на досвід Західної Європи. Чи готова Україна пройти той самий шлях, який уже пройшли Франція, Німеччина або Швеція, і чи усвідомлюємо ми всі ризики неконтрольованої міграції?
Масова міграція останніх десятиліть на Заході чітко показала: економічна вигода від «робочих рук» дуже швидко перетворюється на безпекову та культурну катастрофу, якщо держава виявляється занадто м’якою.
Уроки, які ми не маємо права ігнорувати
Пріоритет власних правил: Досвід Європи довів, що мільйони мігрантів з абсолютно іншим цивілізаційним та релігійним бекграундом часто не мають жодного бажання інтегруватися чи асимілюватися. Вони створюють замкнені гетто й анклави, де діють свої закони, а закони приймаючої держави просто ігноруються.
Загроза розчинення місцевого населення: Брак інтеграції веде до появи непідконтрольних поліції зон, зростання злочинності та внутрішніх конфліктів. У довгостроковій перспективі це створює реальну небезпеку для корінного населення просто втратити свою землю, розчинившись у чужій культурі та втративши унікальне духовне й національне обличчя своїх міст.
Чи зможемо ми побудувати такі залізобетонні фільтри, які вимагатимуть від кожного іноземця беззастережної поваги до української мови, нашої важкостіною вибореної культури та християнських традицій? Чи, піддавшись на спокусу швидких економічних рішень, ми ризикуємо повторити помилки Заходу, які зараз розривають європейські країни зсередини?
Право на перебування в Україні має бути привілеєм, який потрібно поважати. Захист своєї ідентичності — це питання національної безпеки.
Джерело: slovoproslovo.info
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут