Це звучить як парадокс, що межує з божевіллям: поки нація стікає кров’ю від злиднів, баптистські громади Західної Куби переживають небачений ріст. Це не «успішний успіх» і не яскраві шоу. Це віра, яка пахне дешевим супом для бідних і потом лікарів-волонтерів. Західна баптистська конвенція Куби (CBCOcc) випустила маніфест, який став холодним душем для всього світу: вони не просять евакуації. Вони заявляють про своє право бути світлом там, де залишилася лише темрява.

Джерело:  Christian Daily.

Доктор Барбаро Абель Марреро Кастельянос, президент Конвенції, каже прямо: ми живемо в «турбулентні часи». Але для кубинських віруючих місія — це не подорож у комфортному літаку. Це рішення залишитися, коли всі інші біжать. У країні, де виїзд став національною ідеєю, християни обирають присутність. Вони називають це «місіонерським зобов’язанням» — бути плоттю і кров'ю Христа для тих, хто вже не вірить жодному слову влади.

Це християнство без прикрас. Уявіть церкви, де кожна недільна служба перетворюється на операційний штаб. Хто сьогодні їв? У кого закінчилися ліки від тиску? Хто з самотніх людей похилого віку вже третій день не виходить з квартири від виснаження? Баптистські громади організовують сніданки та обіди для пенсіонерів, чиї виплати перетворилися на фантики. Вони створюють медичні мережі з нічого, розподіляючи кожну таблетку як дорогоцінний дар. Це і є справжнє відродження — не в золотих куполах, а в дірявих мисках, наповнених любов'ю.

Проте за цією жертовністю стоїть залізна теологічна позиція. Багато хто чекав від церкви політичного вибуху, закликів до барикад. Але відповідь пасторів приголомшує: «Ми віддаємо кесареве кесареві, але душу — тільки Богу». Вони відмовляються ставати інструментом політичних ігор, бо знають: зміна режиму не вилікує корінь зла — людський гріх. Поки світ вимагає революцій, кубинська церква вимагає покаяння. Вони впевнені, що справжня свобода приходить не через зміну прапора, а через зустріч із Христом посеред руїн.

Сьогодні баптисти Куби кричать на весь світ свій девіз: «КУБУ ДЛЯ ХРИСТА ВЖЕ ЗАРАЗ!». Це виклик кожному з нас, хто звик до «теплого» християнства. Чи змогли б ми знайти Бога там, де померла надія? Кубинці знайшли. Вони довели: коли в тебе забирають усе земне, у тебе залишається те, що неможливо вкрасти — жива присутність Того, Хто сам пройшов через пекло Голгофи, аби ми мали майбутнє навіть там, де його не існує.

Джерело:  Christian Daily.