Ми розповідали багато історій, де Бог рятує рядових військових у найскрутніших і, здавалось би, безнадійних ситуаціях. Також ми представляли інтерв’ю військових капеланів, які знаходяться на передовій. Велику роль у наближенні нашої перемоги також відіграють волонтери. Проте дуже рідко ми говоримо про військових медиків. На YouTube каналі Ukrainian Witness (Український Свідок) з’явилося відео, в якому висвітлюється робота стабілізаційного пункту (стабпункту) на Бахмутському напрямку.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Насправді, це дуже важка праця, яка вимагає і фізичної, і моральної сили та витривалості. Але вона надзвичайно важлива. За словами командира медичної роти Дениса з позивним «Осьмак», окупанти ще з 2014 року зрозуміли, що якщо підрозділ втрачає медика, то він стає набагато більш вразливим. «Медицина на передовій - це 50% забезпечення підрозділу», - стверджує він.
Навіть переглядати відеоматеріали про їхню роботу емоційно дуже нелегко. Вони працюють, знаходячись практично на передовій, так як чим дальша відстань, тим більша можливість втратити ті хвилини, за які життя воїна ще можна врятувати. Окупанти знають де знаходиться стабілізаційних пункт, але, попри це, обстріли продовжуються і медикам доводиться працювати в таких умовах. Вони повинні бути готові 24/7 приймати пацієнтів, часом все вирішують секунди, навіть не хвилини. Українські військові медики з власного досвіду знають, що «золотої години» для порятунку не існує, бо дорога до стабпункту і кількість годин/ днів, які поранений провів без медичної допомоги, відіграє велику роль. І тут цінують кожну секунду. Про сон, часом, мова взагалі не йде. Вони, як і наші військові, повинні мати мужність та вміти опанувати свої емоції, аби надати своєчасну допомогу.
Командир медичної роти говорить про це так: «Медицина - це не та ділянка, яка психологічно проста». За його словами саме на анестезіологів покладена велика відповідальність – кому варто надавати допомогу, хто прогностично має всі шанси вижити, а кому, на жаль, вже нічим не можна допомогти.
Крім того, журналістка взяла інтерв’ю у людини, робота якої теж, часом, недооцінена, але така необхідна – водій евакуаційної машини. Сергій з позивним «СС» найбільше боїться «звернути не в той бік» і не доїхати за пораненим. Крім того, «повернувши наліво чи прямо», якщо не знаєш дороги, можна просто потрапити у руки окупантів… «Часто важко добратися до передової не лише через те, що перебуваєш постійно під обстрілами і багато машин для евакуації просто перетворилися в «решето», а й тому що після танків засобам пересування дуже важко проїхати в місця, де ми вкрай необхідні», - розповідає Сергій. Також він зізнається, що доводиться їздити «по мінам», з одним дзеркалом, бо «патик відбив друге».
Але попри все це військові медики, евакуаційні групи (евакгрупи) працюють, аби надати допомогу всім, хто цього потребує. Денис «Осьмак» розповідає: «Вразило, коли до нас попав військовий з пораненням у ділянці шиї. З ураження яремної вени, слава Богу не артерії. Але на момент, коли він приїхав до нас, сильно стік кровʼю. Яким чином він залишився живим до приїзду, я, відверто кажучи, навіть не уявляю. Але при тому всьому, що він залишився живим, він ще й був у свідомості. Це був нонсенс. Ураження було важке. Окрім того, у нього ще була купа інших дрібніших поранень, але жодне з них не кровило. Яким чином весь час, навіть під час операції, він залишався живим, залишається загадкою для всіх нас до цього часу». Але ми, як ті, хто вірять, що нічого не відбувається випадково, а всім керує могутній Бог, знаємо Хто допоміг цьому воїну вижити.
Давайте в своїх щоденних молитвах згадувати не лише військових, але й медиків, які щодня рятують їх життя. Нехай вони повірять, що живий Господь перебуває поруч і з ними теж.
Джерело: Ukrainian Witness
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут