Коли дитина стає підлітком, звичні правила виховання перестають працювати, батьки опиняються в глухому куті. У хід ідуть усілякі малоефективні трюки, які тільки ще більше віддаляють дітей від батьків. Професор математики голландського університету Твенте, мати двох дітей і автор бестселера “Наші хороші підлітки” Неллі Литвак закликає якомога частіше уявляти на місці дитини самих себе та ділиться правилами, які допомогли їй у вихованні власних дочок. Про це пише Затишок, передає Mynizhyn.com.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Підліткам, які заперечують все навколо, зазвичай важко запропонувати натомість щось конкретне. Експериментуючи зі своєю зовнішністю, вони рідко залишаються задоволені результатом. І за часту зміну настрою вони теж не відповідають. Погіршує картину болісна гормональна перебудова. Вони нестерпні. І насамперед для самих себе. А в цьому стані потрібно примудритися якось вчитися, бути ввічливим, привітним і відповідати батьківським очікуванням.
У цей період стосунки між дітьми та батьками часто дають тріщину, і потім їх дуже важко відновити. Щоб цього не сталося, важливо пам’ятати про такі речі.
1. Сварити і вичитувати підлітка – найбезглуздіші заняття
Прочитавши дитині чергову лекцію або накричавши на неї, ви не отримаєте жодного результату, крім негативного. Вона ще більше віддалиться від вас. Щоразу, коли у вас виникає спокуса це зробити, уявляйте на її місці себе. Що ви робитимете, якщо на вас хтось накричить? Спочатку ви відчуваєте образу, агресію, бажання заплакати або відповісти, а в підсумку припиняєте спілкування з цією людиною. То чому ви думаєте, що ваш крик має мати терапевтичний ефект на вашу дитину? Рано чи пізно дитина перестає вас чути і закривається.
Висновок один – подібна модель спілкування неефективна насамперед для вас самих.
2. Діти бояться реакції батьків
Навчіться не відчувати невдоволення своєю дитиною і приберіть критику. Зовсім! Підліток завжди відчуває, коли вам щось не подобається і коли ви ним незадоволені. Навіть якщо ви мовчите. А якщо ви на все реагуєте негативно, він починає відчувати тривогу. Спочатку дитина перестає вам довіряти, а потім вас сприймати. І вона знайде вам заміну.
Діти хочуть із нами говорити. Але на ті теми, які їм дійсно цікаві. І тоді, коли відчувають, що ми їх схвалюємо. Ми ж зводимо спілкування з ними до явних або прихованих повчань, втрачаючи згодом авторитет у їхніх очах. Любіть своїх дітей такими, якими вони є, і не вимагайте від них неможливого.
3. Якщо проблеми немає, скажіть собі “Стоп!”
Поставте собі запитання і чесно на нього дайте відповідь: вам просто щось не подобається в дитині чи це справді проблема? Скажімо, якщо дитина пофарбувала волосся в зелений колір – це мало кому сподобається. Але чи проблема це? Це загрожує життю дитини? Це всього-на-всього спосіб самовираження, і переважна більшість підлітків проходять цей період. Я вчасно зрозуміла, що є надумані проблеми, а є – справжні.
4. Якщо проблема справді є – поставте конкретне і здійсненне завдання
Наприклад, якщо я розумію, що моя дочка ніколи не стане відмінницею, то не буду ставити перед нею і перед собою завдання зробити з неї відмінницю будь-яким шляхом. Це нерозумно. У кожного свої здібності та можливості. Я поставлю завдання поліпшити ті оцінки, які в неї є зараз. Не треба чекати від дитини того, що вона не в змозі зробити.
5. Завдання діляться на прості та складні
Прості завдання батьки можуть вирішити без участі дитини. Складними вони називаються в тому випадку, коли дитина теж має щось робити. Для вирішення складного завдання потрібно, щоб дитина була з цим завданням згодна. Якщо в неї немає власної мотивації – завдання нездійсненне. Його доведеться змінювати.
6. Завдань не повинно бути багато
Не можна розв’язувати одразу кілька завдань одночасно і безперервно. Домігшись якогось одного результату, порадійте і залиште дитину в спокої хоча б на півроку. Не потрібно ставити на потік нескінченне вирішення завдань.
7. Якщо підліток не хоче вчитися, завдання батьків дати слону морквину
Уявіть собі слона, на якому сидить вершник. Вершник – це те, чого ми хочемо. А слон – те, що може наша дитина. Якщо слон не хоче рухатися в тому напрямку, в якому хоче рухатися вершник, що відбувається? Перемагає слон. Наше батьківське завдання встати поруч і похвалити слона; запропонувати йому морквину і, можливо, він потихеньку піде вперед.
Якщо від дитини відстати – вона почне робити вибір сама. Але щоб була мотивація, дитина має розуміти, що це її рішення.
8. Гарні оцінки не роблять людину щасливою
У всіх людей різні здібності. Ось я погано малюю. Я могла б тренуватися по п’ять годин на день і одного разу намалювала б прекрасного слона. Але тоді я не змогла б робити те, що в мене виходить найкраще і приносить мені задоволення. У мене не залишилося б часу на математику. Буває навпаки. Дитина талановита в малюванні, але батьки вкладають усі сили, щоб вона отримала 12 з математики, загубивши при цьому свій талант до образотворчого мистецтва. Чи зробить ця 12 дитину щасливою? Здібності треба розвивати.
Нам із чоловіком, а він теж професор математики, було нелегко прийняти той факт, що наша дочка відстає в навчанні і дуже погано рахує. До такої міри погано, що залишилася на другий рік у школі. Одного разу вона нам сказала, що щаслива, коли співає і доглядає за тваринами.
У Нідерландах, коли розповідають про своїх дітей, кажуть так: “У мене є дитина, і вона – прекрасна!” Вам не стануть говорити, як вона вчиться і що вона вміє. Дитина є, і це щастя.
9. Люди, позбавлені амбіцій, теж бувають щасливими
Просто зрозумійте і прийміть, що якщо вам потрібно, щоб ваша дитина була відмінником і в усьому першою, це не означає, що це потрібно їй. Не всім людям життєво необхідно бути в усьому найкращими і визнаними. Багато дітей із задоволенням займаються тим, що їм подобається і що в них виходить, і з них виростають абсолютно щасливі й гармонійні люди. А відмінники, постійно відчуваючи підвищену тривогу і страх зробити помилку, часто не знаходять себе в дорослому житті.
10. У школі не вчать бути щасливим
Є одна дуже корисна вправа, яка допомагає краще усвідомити батьківські завдання.
Візьміть аркуш паперу і розділіть його на дві частини. У лівій напишіть якості, які потрібні, щоб добре вчитися (посидючість, мотивація, пам’ять, шкільні оцінки, старанність, відповідальність, старанність, вміння дотримуватися правил). А в правій – якості, які необхідні для успіху та щастя в житті (впевненість у собі, здоров’я, внутрішня гармонія, емоційний інтелект, уміння спілкуватися). Того, що ви написали в правій колонці, у школі не вчать. Це ми з вами маємо передати нашим дітям.
Завдання виховання полягає в тому, щоб до 18 років людина могла відповідати за власне життя.
Джерело: Mynizhyn.com
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут