З Анжелою та Русланом Костюк жили 13-річна дочка та лежача бабуся. Старша дочка з чоловіком і сином жили у Маріуполі, з якими вони підтримували звязок до 8 березня. Потім про те, що відбувалося у Маріуполі вони почали дізнаватися з новин.
Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!
"В цей час ми стали дуже близькі до Бога, бо було дуже багато питань, нерозуміння... Ми молилися за наших дітей, за народ..." - розповідає Анжела.
По вулиці, де жила сім'я, їздило багато танків, російські військові заглядали у двори. Чоловік знімав на камеру ворожу техніку і передавав на ЗСУ, через що у їх будинок пізніше вломилися російські солдати...
"Ми вже сиділи без газу, світла і води. В нас нічого не було. Їжу готували на кострі, але кожні 2 хвилини ховалися до хати, бо танки їздили по дорозі", - розповідає Анжела.
Поки вони молилися, російські солдати оточили їх дім
Одного разу вони побачили як до сусіда на город заїхав російський танк. Вони злякалися та сховалися всі в одній кімнаті.
"Ми впали на колі і почали молитися до Бога про захист, в той час, коли російські загарбники увірвались на наше подвір'я", - згадує жінка.
Коли сім'я молилася, солдати дуже сильно стукали у двері. Чоловік подумав, що якщо не відчинити зараз, то це закінчиться ще гірше і пішов до дверей. 13-річна дочка злякалася і побігла слідом за батьком.
Коли чоловік відкрив двері, стояло троє озброєних солдатів. Двоє були ще дуже молодими, третій - років за тридцять. Вони направили автомати на Руслана, сказали дістати телефон та видалити все, що він знімав: всі фото, відео і повідомлення.
Анжела впала на коліна перед солдатами з благанням:
"Прошу, йдіть звідси, навіщо вам помирати? Ми молимося за вас, щоб Бог вам відкрив очі. Ви теж чиїсь діти, ваші матері вас чекають. Ви помрете тут. Для чого вам прокляття? Ми християни, ми молимося, щоб ви покаялися, щоб залишили зброю"
Солдати почали відповідати: "Ми з миром, ми не хочемо вбивати".
Один з них сказав: "Я б забрав весь свій звод, ми б пішли, але ми не можемо..."
Той, що був старшим відповів: "Ми прийшли навести порядок у вас". На що жінка промовила: "До того як ви прийшли у нас був порядок, мир і любов! А ви принесли смерть!"
Просто диво, що в цей час Бог дав таку сміливість жінці говорити з ворогами, солдати опустили свою зброю та покинули будинок Костюків, не чіпаючи ні кого з них.
Згодом розпочалися запеклі бої за Бучу, Гостомель, Бородянку... Виїхати сім'я ніяк не могла, бо кожні 5 хвилин біля їхнього дому їздили танки.
З дітьми у Маріуполі звязку немає, їх будинок повністю зруйнований
Крім того, що вони самі переживали страх і відчай, їхнє серце боліло за дітей у Маріуполі, з якими в них на той час зовсім не було звязку.
Костюкам вдалося знайти контакт волонтера у Маріуполі, вони назвали йому адресу, де жили їх діти, але волонтер їм повідомив невтішну новину: будинок їх дітей повністю зруйнований...
"Ми молилися і чекали. В Маріуполі в центрі було місце, де можна було зловити зв'язок. Мій зять знайшов це місце і зателефонував нам. Тоді нашій радості не було кінця! Він сказав, що вони живі й що у них все добре.
Я дякувала Богу і просила пробачення що почала сумніватися у Божій вірності. Дочка зі зятем і дітьми чудом виїхали з Маріуполя. Вони були невіруючими, але коли я з нею говорила, вона сказала: "Мама, ми живі завдяки вашим молитвам"", - розповідає Анжела.
Історія родини Костюків - це реальний приклад сили молитви та Божої вірності.
Про те, що відбувалося з родиною далі та як Бог їх рятував дивіться у відео: