Сучасне людство знову охоплене космічною лихоманкою. Успіх місії NASA «Artemis II», яка вивела пілотований корабель за межі низької навколоземної орбіти, запалив серця мільйонів. Ми знову говоримо про повернення на Місяць у 2028 році та майбутню колонізацію Марса. Проте, за завісою гучних тріумфів і надпотужних технологій ховається істина, яку світські хроніки намагаються не помічати: людські надбання — ніщо перед величчю Творця, а найважчі випробування часто стають місцем найглибшого Божого одкровення.
Джерело: Christian Post
Колишній командир місій NASA, ветеран космічних глибин Батч Вілмор провів у космосі загалом 464 дні. Він — людина сталевої волі, бездоганної дисципліни та непохитної віри у Христа. «Космічні польоти — це неймовірно важко», — ділиться Вілмор. — «Особливо важко робити це настільки професійно, щоб з боку все виглядало легко. Саме цим NASA займалося десятиліттями: виклики, постійне навчання, розширення меж можливого. Люди бачать красиву картинку і думають, що це просто. Але це не так. Це титанічна праця відданих своїй справі фахівців, які викладаються на повну, щоб знати все і виконати місію бездоганно. Це наша людська мета».
Проте, навіть найкращі людські розрахунки безсилі перед суверенною волею Бога. У своїй новій книзі під промовистою назвою «Застряглий у космосі» (Stuck in Space) Вілмор вперше відкриває приголомшливі подробиці того, як його запланований короткий політ раптово перетворився на тривале перебування на МКС через технічні проблеми корабля. Це був момент, коли перевірялися не лише його професійні навички, а й психологічна витривалість та, найголовніше, глибина його уповання на Господа. Коли зв'язок із рідною домівкою стає примарним, а дата повернення — невідомою, єдиною твердинею залишається віра.
Батч Вілмор свідчить: > «Господь — Суверенний! Він помістив нас туди згідно Свого плану і Своїх цілей — для Його слави і, зрештою, для нашого блага, якщо ми тільки будемо вірити. Чи були ми застряглими? За людськими визначеннями — так, безперечно. Але Бог поміщає нас туди, де ми є, у кожен конкретний момент нашого життя. І це стосується не лише космосу. Це стосується безлічі ситуацій, у які потрапляє кожен із нас. І якщо ви вірите в Нього, якщо ви знаєте Його особисто, кожна така криза не відштовхує вас, а навпаки — приваблює та притискає вас ще ближче до Його серця».
Через живі, динамічні спогади Вілмор занурює читача в атмосферу повної ізоляції. Він описує дивовижне відчуття споглядання Божого творіння з ілюмінатора і водночас ту гостроту почуттів, коли ти буквально відрізаний від планети без видимого шляху назад. Мужній командир чесно визнає: людська природа слабка, але християнський дух перемагає, коли приходить усвідомлення простої істини: те, що для нас є несподіванкою чи кризою, для Бога ніколи не є сюрпризом. Він знав про цей збій ще до закладин світу, і Він тримав космічну станцію у Своїх долонях.
Ця дивовижна історія — потужний духовний маніфест для кожного християнина, який сьогодні проходить через власну «ізоляцію». Можливо, ви зараз почуваєтеся «застряглими» у проблемах, фінансовій скруті чи невизначеності майбутнього. Пам'ятайте досвід Батча Вілмора: ваша орбіта може здаватися вам пасткою, але в Божому плані це — святилище, де Творець Всесвіту бажає говорити до вашого серця сам на сам. Довіртеся Йому, адже Його навігація ніколи не помиляється!
Джерело: Christian Post