Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був Сам на кормі – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо? (Марка 4:37-38)
Учні опиняються серед шторму на Генісаретському озері. Але на додачу до стихії, в епіцентрі якої послідовники Ісуса знаходяться, вони також зіткнулися з неприємною реальністю: Ісус, виявляється, увесь цей час спав. Ісус, єдиний, Хто мав силу вгамувати бурю, здається, не переймається тим, що відбувається тут і зараз. Він дрімав, доки вони боролися. Він бачив сни, поки вони зневірялися. І ось в якийсь момент вони розбудили Ісуса і поставили незручне запитання: «Ісусе… Тобі байдуже?».
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Якщо ви коли-небудь ставили таке запитання, Crosswalk пропонує подивитися на три речі, про які слід пам’ятати, коли Ісус мовчить серед життєвих бур.
1. Шторм — не покарання
Ситуація досить проста. Ісус годинами навчав на березі Генісаретського озера. Коли наблизилася ніч, Він разом з учнями вирушив на інший бік озера. Вони залишили натовп і попливли через озеро. Ісус, очевидно втомлений від цілого дня, наповненого навчаннями та зціленнями, заснув на кормі човна. Це не було б проблемою, якби не шторм, який здійнявся швидко та сильно.
Як люди віри, ми можемо легко неправильно витлумачити життєві бурі як якусь божественну кару. Ми можемо вірити, що зробили те, що розгнівило Бога, і все, з чим ми стикаємося, є наслідком якогось невизнаного гріха в нашому житті.
Такі переконання повністю суперечать свідченням Святого Письма. Євангельська розповідь зрозуміла: Ісус не накликає бурю на учнів. Він не викликає нещастя. Шторм є лише результатом повітряних потоків та тиску зверху донизу. Географічно Генісаретське озеро було схильне до таких штормів. Дві великі долини на західній стороні озера спрямовували вітер і змушували хвилі підніматися більше ніж на 2 метри у висоту.
Якщо ви проходите через шторм у своєму житті, будь ласка, знайте, що шторм - це не покарання. Ісус не викликав бурю у якомусь Своєму нападі люті. Шторми просто приходять. Так, їх важко пережити і з ними виснажливо боротися, але вони не свідчать про невдоволення Господа нами.
2. Ісус з нами
Навіть якщо ми визнаємо, що шторми — це не божественне покарання, нам може здатися, що Ісус полишає нам посеред бурі. Ми помилково вважаємо, що тоді Бога немає поряд з нами, адже ми не відчуваємо, що Він про нас піклується.
Учні роблять те саме. Ми не знаємо, як довго учні боролися зі штормом або як довго Ісус спав під час нього, але ми знаємо, що в якийсь момент вони відчули, що Господь їх покинув. У якийсь момент вони розбудили сплячого Спасителя питанням, яке показує їхнє виснаження та смуток: «Ісусе, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?». Вони бачать у сплячому Ісусі знак того, що вони залишені.
Вам коли-небудь здавалося, що ваша подорож, яка розпочиналася так спокійно та безтурботно, раптово стала чимось іншим? Можливо, це був діагноз, втрата роботи, розрив взаємин, всесвітня пандемія чи повномасштабна війна? Коли виникають такі шторми, нам важко втриматися на поверхні, адже уся наша енергія, рішучість і віра витрачаються на боротьбу з тим, щоб нас не поглинула бур. І так, ми сумніваємося, чи Ісус піклується про нас і чи взагалі помічає бурі, з якими ми стикаємося.
Ми не повинні засуджувати себе, якщо маємо такі запитання, тому що час від часу так роблять усі учні. Але давайте не забувати основну істину, яка настільки проста, що її можна легко пропустити: Ісус у човні! Хоча Ісус не зупиняє шторм, який налетів на учнів, Він разом з ними залишається в пронизаному штормом човні.
Зрештою, Ісус спить не тому, що Його не хвилюють учні, а тому, що Його не хвилює буря. Ісус у човні, а це означає, що немає настільки сильного вітру, щоб збити їх з курсу, і немає настільки великої хвилі, щоб заглушити Його присутність. Більше того, Він заспокоює вітер і хвилі не для того, щоб продемонструвати Свою силу, а щоб показати, що ми можемо довіряти Його присутності, коли шторм, здається, не збирається вщухати.
3. Куди ми дивимося?
Незручна правда в тому, що Ісус справді не спиняє бурі, які входять у наше життя. Хвилі можуть розбиватися, а вітер завивати, і такі речі часом справді важко пережити. Однак така буря ніколи не є ознакою того, що Господь нас покинув. Коли в житті виникають шторми, ми повинні простягнути руку до Господа та ще сильніше відчути Його присутність.
Серед життєвих штормів у нас є вибір, на чому зосередитися. Ми можемо зосередитися на вітрі, хвилях і паніці, що точиться навколо нас, або на Рятівнику, Який залишається з нами. Ми можемо наважитися повірити, що Ісус перебуває в човні, навіть якщо ми не бачимо де і що Він робить.
Пам'ятайте, Він у човні. Це означає, що, незважаючи на те, наскільки шаленим може здаватись шторм, у нас є все необхідне, щоб пройти через нього.
Джерело: Crosswalk
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут