Ранок 12 листопада розпочалося зі звуків ворожих дронів, ракет і пострілів протиповітряної оборони. Просто над офісом Українського Біблійного Товариства пролітали ворожі цілі. Через похмуру, дощову погоду їх не було видно, але характерний звук неможливо було сплутати ні з чим іншим. Кілька секунд, які здаються вічністю. Серце завмирає, а потім починає шалено калатати в ритмі гарматних пострілів. І нарешті – така довгоочікувана тиша. А вже за кілька хвилин робота знову повернулася у звичне русло. Телефонні дзвінки, розмови, відвантаження біблійної літератури. Війна триває, але життя не зупиняється. І служіння також.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це пише ukrbs.org.

Утім, цей день був особливим. Адже в Домі Біблії очікували на гостей — студентів четвертого курсу Київської Трьохсвятительської Духовної Семінарії Української Греко-Католицької Церкви та першокурсників філософського факультету Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Разом зі студентами завітали й викладачі: Людмила Филипович, професорка КТДС і КСУБГ; Ольга Добродум, професорка Київського торговельно-економічного університету; та Тарас Тимошенко, доцент КСУБГ.

"Завжди приємно приходити до Біблійного Товариства. Напевно, в Україні немає іншого такого нейтрального міжконфесійного простору, де могли б настільки вільно збиратися представники різних конфесій. Усі люблять Біблійне Товариство” – відзначили пані Людмила.

Українське Біблійне Товариство на зустрічі представляли віцепрезидент, протоієрей Василь Луцишин; заступник генерального секретаря УБТ, пастор Анатолій Райчинець; та директор відділу розповсюдження УБТ Володимир Броновицький.

Попри повітряні тривоги та відсутність електрики, підготовка до зустрічі тривала. І раптом – перше маленьке диво цього дня: електропостачання відновили набагато раніше, ніж передбачалося графіком. Почали приходити гості. Перші знайомства, усмішки, розмови за чашкою чаю. Початкова стриманість швидко поступилася місцем щирому спілкуванню. І ось уже розпочався відкритий урок, який майже відразу перетворився на живий, змістовний діалог.

Говорили про історію Українського Біблійного Товариства, переклади Святого Письма, його поширення та особливе значення Біблії в часи війни. Про виклики, з якими сьогодні стикається біблійне служіння, і про те, як Боже Слово може відповідати на потреби людей, які переживають біль, втрати та невизначеність.

Запитань було багато. Іноді непростих, а подекуди навіть провокативних. Як не втратити віру серед страждань? Як не розчаруватися, коли навколо стільки болю? Що робить Біблійне Товариство, аби люди не лише отримували Біблію, а й читали її? Як Святе Письмо може допомагати тим, хто пережив травматичні події війни? За кожним запитанням відчувалося щире прагнення зрозуміти, знайти відповіді, осмислити роль Біблії в житті сучасної людини. І саме це робило зустріч особливо цінною — вона була не просто знайомством із діяльністю Біблійного Товариства, а простором для відкритого діалогу та спільних роздумів.

За кожним запитанням відчувалося щире прагнення зрозуміти, знайти відповіді, осмислити роль Біблії в житті сучасної людини. І саме це робило зустріч особливо цінною – вона була не просто знайомством із діяльністю Біблійного Товариства, а простором для відкритого діалогу та спільних роздумів.

Особливе зацікавлення викликали видання Святого Письма, призначені для наших захисників. Справжнє здивування з’явилося на обличчях студентів, коли водовідштовхувальний Новий Завіт просто під час зустрічі помістили в посудину з водою. Дехто навіть захотів особисто переконатися, що це не розіграш! І, перевіривши незвичайне видання власноруч, студенти із захопленням ділилися враженнями одне з одним.

А наприкінці зустрічі настав час подарунків. Адже в Домі Біблії існує добра традиція – гості не залишають його з порожніми руками. Кожен отримав примірник Біблії та камуфляжний Новий Завіт із невеликим, але важливим завданням – передати його рідним, друзям чи знайомим, які сьогодні захищають Україну. Так ця зустріч мала продовжитися далеко за межами Дому Біблії, а Слово Боже — потрапити до тих, хто особливо потребує підтримки, розради й надії.


Викладачам подарували особливі свічки із зображенням понівеченого обстрілами хреста однієї з церков Слов’янська. Цей хрест – символ зраненого, але незламного християнського суспільства України, яке, попри власні страждання, продовжує нести Добру Звістку людям. А свічка – символ світла й надії посеред темряви. Особливо сьогодні, коли темрява для українців має не лише символічне, а й цілком буквальне значення. Коли через постійні обстріли та відключення електроенергії навіть маленький вогник стає особливо цінним. І водночас цей подарунок був знаком вдячності викладачам, які попри всі виклики війни продовжують нести світло знань молодому поколінню українців.

Відведений на зустріч час давно добіг кінця, але ніхто не поспішав розходитися. Розмови тривали, лунали нові запитання, а атмосфера ставала дедалі теплішою. Офіційна зустріч непомітно переросла у щире, майже родинне спілкування.

Наприкінці один зі студентів підійшов до організаторів і щиро подякував за зустріч: "Немає відчуття, що ти з іншої конфесії. Усі дуже привітні й щирі. Нібито вдома".
Мабуть, ці прості слова стали одним із найкращих підсумків зустрічі. Адже Дім Біблії покликаний бути саме таким місцем – простором, де люди різних християнських традицій можуть зустрічатися, спілкуватися, ставити запитання та знаходити те, що їх об’єднує, – Боже Слово.

А потім сталося ще одне маленьке диво… Щойно останній гість залишив Дім Біблії, буквально за кілька хвилин знову зникла електрика. Майже на півтори години пізніше, ніж передбачалося графіком! Здавалося, навіть електрика вирішила зачекати, доки завершиться наша зустріч. Ми сприйняли це з усмішкою та щирою вдячністю Богові. Адже світло було з нами саме тоді, коли ми найбільше його потребували.

Так завершився день, який розпочався зі звуків війни, а закінчився словами вдячності, теплом людського спілкування та ще одним нагадуванням: навіть у найтемніші часи світло продовжує сяяти. І хоча за вікнами знову запанувала темрява, ми вкотре переконалися, що справжнє світло неможливо загасити, воно не залежить від графіків.
Адже Боже Слово залишається тим світлом, яке неможливо загасити!
Джерело: ukrbs.org
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут