За період великої війни наш народ пережив багато болю, потрясінь, і не знаємо, яким буде майбутнє. Майже три роки відчайдушної боротьби та понад десятиліття протистояння агресору значно змінили українців, а зовнішні обставини не додають оптимізму щодо перспектив. Та навіть у найтемніші часи Бог не залишає нас, даючи надію, яка сильніша за будь-які страхи й обставини, і підтримує тих, хто вірить Йому.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
24 лютого 2022 року ми не очікували, що через 1000 днів відбуватиметься те, що бачимо сьогодні. Омріяні багатьма 2-3 тижні переросли в болючі роки, і донині не бачимо фіналу цієї боротьби. В перші місяці вторгнення відбулися великі бої за Київщину, коли й виявилася всьому світу геноцидна суть російської армії. Звільнення Бучі, Ірпеня, Ворзеля, Гостомеля та решти Київщини відкрило численні злочини проти мирного населення, включно із масовими стратами і катуваннями. Далі цей почерк жорстокості буде виявлено повсюди на деокупованих землях, пише c4u.org.ua.
Але перший етап повномасштабного вторгнення став свідченням великого дива: Господь зберіг Україну. Відчайдушні бої лютого-березня зламали плани ворога на швидку перемогу зі взяттям Києва. Це відбулося попри всі прогнози і очікування аналітиків, попри перевагу Росії в зброї і живій силі. СВО пішла не по плану і, озираючись назад, в цьому дійсно видно Божу руку і Його диво.
Подальший хід війни ознаменувався тяжкими боями за Маріуполь, Сіверськодонецьк і Лисичанськ і літо 2022 року видалося непростим для ЗСУ. Але осінь принесла Україні радість. Різкий прорив на Харківщині та звільнення Херсона і правобережжя області вселили надію в серця мільйонів та запалили велику радість у всіх, хто дочекався звільнення. Ці події додали впевненості та сподівань на подальші звільнення територій, формуючи той медійний образ прийдешнього контрнаступу.
Проте 2023-2024 роки супроводжувалися значними і тяжкими втратами на фронті, а обмежений контрнаступ не приніс бажаних результатів. Окрім тяжких боїв безпосередньо на фронті, Україна донині страждає від постійних російських обстрілів, перебоїв у енергосистемі, а наша економіка живе буквально завдяки Божій милості.
Російська агресія принесла жахливі руйнування і знищення цілих міст. Маріуполь, Лисичанськ і Сіверськодонецьк, Авдіївка, Маріїнка, Бахмут, Соледар, Вовчанськ, — всі ці міста частково або повністю зруйновані, а російські ракети й безпілотники щодня вдаряють по українських цивільних від Харкова й до Ужгорода. Майже щоденно ми чуємо про вбитих і поранених, обстріли житлових будинків, шкіл, лікарень і цивільної інфраструктури. Так багато разів всю країну охоплювало горе цілих сімей, біль від тяжких історій втрат і нелюдської жорстокості ворога.
Кожного разу країна занурюється в біль і жалобу після чергового вбивства людей у їх власному домі, після знищення ГЕС та влучання ракети у дитячу лікарню, після обстрілу ринку чи торгівельного центру. Це та жорстока і злочинна реальність, в якій з року в рік доводиться жити українцям.
Для багатьох війна стала причиною зачерствіння серця, розчарування і цинізму, коли, здається, що не лишилося місця любові й милосердю. Покладені надії на людей можуть руйнуватися, а невиправдані очікування швидких перемог — вселяти розпач і апатію. Коли в такій жорстокій війні все йде не так, як ми того очікуємо, то потрібна міцніша опора.
Тільки Бог може дати справжню надію, лише Йому під силу стати опорою, яка не похитнеться, попри всі обставини і невтішні новини. Навіть коли довкола смерть і біль, то залишається віра в Того, Який має силу змінити обставини і навіть за найгіршого земного сценарію дати життя у вічності.
1000 днів — це не кінець. І лише Господь знає, де межа цього випробування і де той день, коли мир повернеться в Україну. За роки війни було так багато свічень Божої милості, тож не припиняймо молитви і довіряти Творцеві, Який сильний навіть в цих надскладних обставинах дати вихід для України.
Джерело: c4u.org.ua
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут