У середньому тут лишається 20 відсотків, решта – за кілька днів відпочинку їде до сусідніх країн. З огляду на це, пастор церкви м. Дубляни заохочує біженців залишатися в області: «Ми кажемо переселенцям, щоб вони не тікали за кордон, а лишалися в Україні, тому добре їх годуємо».
Приєднуйтесь до нашої групи у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні для християн новини!
Навіть на 35-й день війни євангельсько-баптистські церкви Львівщини не послаблюють свого служіння. Тут щодня забезпечують переселенців усім необхідним: житлом, їжею, одягом, медикаментами, дитячим харчуванням, засобами гігієни та іншим, пише baptyst.com.
Старший пресвітер Львівського ООЦ ЄХБ Олег Боднар розповідає, що багато нецерковних людей побачили християн-баптистів у новому світлі. Гарне враження про церкви складається не лише у переселенців, а й у місцевих мешканців. Дедалі частіше розвінчуються міфи та стереотипи, що роками складалися про євангельську церкву. Натомість остання дивує інших великою згуртованістю та активністю у допомозі ТрО, ЗСУ та медичним шпиталям.
Що ж до переселенців, то здебільшого, окрім гостинності і турботи, церкви заохочують їх до відвідання богослужінь та інших церковних заходів. Ті, хто виїхав за кордон, надсилають гарні відгуки громадам і захоплюються ставленням церкви до приїжджих.
Львівське обласне об’єднання налічує 62 церкви. І лише 14 територіально віддалених від центру громад або тих, хто не має власного приміщення, не взяли активного навантаження у прийомі та поселенні біженців. Відтак вони взяли на себе інші зобовʼязання у спільному служінні людям, що тікають від війни.
Оскільки потік біженців дещо послабився, церкви стали більший акцент робити на формуванні і доставці гуманітарної допомоги до інших регіонів України.
«Першими днями війни щодоби надходило близько тисячі дзвінків», – згадує Олександр Романюк, заступник старшого пресвітера Львівщини, пастор церкви м. Винники. Щодня він телефонував десяткам церков області, шукаючи вільні місця для тисячі вимушених переселенців.
Церкви тісно взаємодіяли між собою і розподіляли переселенців там, де ще були місця.
Церква «Дім Євангелія» м. Львів
Координаційний штаб церкви готувався до такого навантаження ще до початку активної фази війни, і досі працює у посиленому режимі. Секретар церкви Ірина Пенюк пригадує: «У перші тижні по допомогу зверталися близько 300 біженців на добу. Здавалося, що вся Україна виїжджає».
У соцмережах, у месенджерах церква отримує багато відгуків від вимушених переселенців, які ніби випадково потрапили до церкви. Багато хто з них розповідає, що ніколи не думав, що у церкві їх можуть гарно прийняти і гідно ставитися.
«Впевнена, що ці зустрічі не випадкові. Адже у такий спосіб сіється Слово, вірю, що завдяки нам люди шукатимуть Бога. Це приємно і додає сил. Коли читаю відгуки вдячності і розповіді про те, що люди по-новому почали жити, оновлюються сили і хочеться далі працювати», – додає Ірина.
Спершу розпочинали з двох кімнат, окремо для жінок та чоловіків. Та коли зріс потік біженців, усі класи переобладнали, поставили ліжка та поклали матраци. Завдяки церковному служінню «Шафа самарянина» змогли підібрати переселенцям одяг та взуття, дитяче харчування та медикаменти.
Ще один напрям служіння, на якому зосередилася громада, – це допомога тим, хто хоче їхати до Європи. Їм надають контакти європейських церков, які готові приймати біженців з України. Також у співпраці з Українською баптистською теологічною семінарією людей доставляють до кордону.
Львівська церква«Преображення»
Віктор Гайдучок, заступник ст. пресвітера і пастор церкви «Преображення», розповідає, що спочатку був настільки сильний наплив переселенців, що просто не встигали вести облік, тому лишень координували поселення і відправлення вимушених переселенців.
За словами пастора, за три тижні війни через їхню церкву пройшло приблизно 800 біженців, понад 500 з яких вивезли до кордону з Польщею. Людей розміщали і на церковних балконах та у всіх шести класах недільної школи. У загальному за добу розселяли приблизно 100 людей у приміщенні дому молитви та по квартирах. Також у пошуках біженців, які потребують поселення, волонтери церкви їздили на вокзал, але нині люди одразу намагаються виїхати за кордон.
Як розповідає Віктор Гайдучок, не всі вимушені переселенці мають за кордоном однакові умови проживання, тож церква намагається підтримувати зв’язок із тими, хто у них зупинявся на нічліг, а потім поїхав далі. Наприклад, сім’я, яка тікала від війни до Польщі з вимушеною зупинкою у Львові, у церкві «Преображення», вже повернулася в Україну. За їхніми словами, у Львові умови кращі, принаймні чистіше, тихіше та спокійніше.
«Є різні свідчення, – продовжує розповідати брат Віктор, – одні вимушені переселенці самі долучаються до процесу і всіляко допомагають. А інші, навпаки, нарікають, виказують незадоволення, мовляв, усе не так, усі винуваті, що війна почалася. Люди по-різному реагують: від глибокої посвяти до лютої ненависті».
Українська біблійна церква м. Львів
У церкві організовано кілька команд для служіння біженцям. Одна з них займається розселенням людей для тимчасового проживання у спеціально облаштованих класах; пранням одягу та постелі, закупівлею продуктів харчування, приготуванням їжі. Сюди ж долучаються ті, хто готує їжу по домівках і приносить її безпосередньо у дім молитви.
Починаючи з другого дня війни ще одна церковна команда служить біженцям на залізничному вокзалі. Усе розпочалося з того, що волонтери, взявши цукерок і декілька термопотів, просто вийшли на перон, переповнений біженцями. На сьогодні це достатньо злагоджений волонтерський рух.
Також є команда, яка надає духовну та емоційну підтримку. Щодня, крім вихідних, працює склад з одягом та їжею. Є волонтери, які відвозять вимушених переселенців до кордону. На початку березня був відкритий денний центр, який працює з 9:00 до 18:00. Там люди можуть знайти тимчасовий прхисток, якщо транзитом перебувають у Львові, перекусити, попрати та висушити одяг, зарядити ґаджети та отримати речі першої необхідності. Також є розваги для діток.
ЦеркваУчнів Ісуса Христа м. Львів
За 27 днів війни ця громада змогла послужити понад 500 переселенцям, надавши тимчасове місце проживання, харчування та гуманітарну допомогу. Не менш важливою частиною служіння церкви стала духовна підтримка – щоденні молитовні зібрання та душеопікунські бесіди. Все це сприяло тому, що близько 50 людей за ці дні молилися молитвою покаяння. Церковна команда волонтерів налічує 30 людей, кожен з яких відповідає за окремі ділянки роботи: розселення, харчування, гуманітарну допомогу та інше.
Пастор церкви ЄХБ м. Червонограда Ярослав Савка розповів, що першими днями війни у приміщенні церкви прийняли понад сорок переселенців. Усі вони перебували транзитом – ночували одну-дві ночі, рідше три. «У приміщенні дому молитви встановили дві пральні та сушильні машини, оснастили два класи недільної школи і великий нижній зал, закупили матраци, постіль (хтось приніс власний із дому). Найбільше біженців спостерігалося з Харкова та з-під Києва. Люди потомлені і виснажені, адже по чотири-п’ять діб провели у дорозі. Когось треба було зустріти та посадити на маршрутку, когось до кордону відвезти.
Це достатньо виснажлива праця, але сили волонтерів відновлювалися, коли чули такі відгуки вимушених переселенців: «Бачимо, що ви справді люди від Бога!» – розповів Ярослав Савка.
Церква у м. Дубляни, крім того, що постійно приймає біженців, щоранку і щовечора проводить із приїжджими час у читанні Біблії та молитві. Василь Черевко, пастор помісної церкви, розповідає, що за цей час церква прийняла близько 800 переселенців. Наразі тут постійно проживає 65 окремих осіб та 26 сімей. «Кажемо їм, щоб не тікали за кордон, а залишалися в Україні, тому добре їх годуємо», – розповідає служитель.
Також церква активно долучилася до доставки гуманітарної допомоги. «Я особисто їжджу на передову з допомогою для військових, також наші брати їздять до Херсона. У саме місто не заїжджаємо, тому розвантажуємо у Миколаєві і доставлятимемо допомогу, залучивши херсонських братів», – додає пастор.
Подібні свідчення мають церкви Борислава, Червонограда, Дрогобича, Новояворівська, Стрия, Трускавця і с. Гійче.
Сподіваємося, щоб цей темп у служінні не знизиться і після нашої перемоги: «Ви бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі, поводьтеся, як діти світла, бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і праведності, і правді» (Еф. 5:8-9).
Джерело: baptyst.com
Перегляньте цікаві новини:
Найбільша карта церков України
Більше рубрик та новин тут