1. Солебський напис
Наприкінці 15 століття до нашої ери єгипетський фараон Аменхотеп III побудував храм на честь бога Амон-Ра в стародавньому місті Солебі в Нубії на півночі сучасного Судану. Всередині храму є ряд колон, на яких Аменхотеп III перерахував території, які, за його твердженням, він завоював.
Приєднуйтесь до нашої групи "Оперативно" у Телеграм та Вайбер, щоб першими знати важливі та актуальні новини!
Про це розповідає просвітницький проект Біблійна археологія з посиланням на Bible Archaeology Report.
Кожна завойована територія позначена рельєфним зображенням полоненого зі зв’язаними за спиною руками над овальним контуром, в якому міститься ім’я, що вказує на землю походження цього полоненого ворога.
Найцікавішим з біблійної точки зору є колонна, на якій вирізьблені ув’язнені вороги з «краю Шасу [кочівників] YHWH». Враховуючи інші імена, що позначають в’язнів поблизу, контекст відносить цю землю до Ханаанського регіону. Крім того, в’язень чітко зображений як семіт, а не африканець, як зображено інших ув’язнених. [1]
Майже загальноприйнятими є два висновки: цей напис чітко згадує Бога YHWH в єгипетських ієрогліфах і є найдавнішою подібною позабіблійною згадкою, і що близько 1400 року до нашої ери Аменхотеп III знав про Бога YHWH. Крім того, напис вказує на територію в Ханаані в 15 столітті до нашої ери, населену кочовим або напівкочовим народом, який поклонявся Богу YHWH.
Цей напис також свідчить на користь раннього датування виходу народу Ізраїля з Єгипту. Відповідно до буквального прочитання 1 Царів 6:1, Соломон почав будувати храм у 480 році після того, як ізраїльтяни вийшли з Єгипту, тобто вихід був приблизно в 1446 році до нашої ери: “І сталося, року чотирисотого й вісімдесятого по виході Ізраїлевих синів з єгипетського краю, четвертого року Соломонового царювання над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той храм для Господа” (1 Царів 6:1).
Крім того, коли Мойсей вперше пішов до фараона, щоби передати йому Боже послання відпустити Його народ, фараон відповів: “Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!” (Вихід 5:2). Приблизно в 1400 році до нашої ери, коли ізраїльтяни закінчували завоювання Ханаану, правлячий тоді єгипетський фараон дійсно знав про Бога Ізраїля. Єгиптолог Чарльз Алінг та історик Клайд Біллінгтон резюмують: «Якщо фараон Виходу ніколи раніше не чув про Бога Яхве, це переконливо свідчить про те, що Вихід слід датувати не пізніше ніж близько 1400 р. до н. е., тому що фараон Аменхотеп III точно чув про Яхве близько 1400 р. до нашої ери». [2]
2. Стела Мернептаха
У 1208 році до нашої ери фараон Мернептах спорудив триметровий монумент перемоги, званий стелою, у храмі у Фівах, щоби похвалитися своїми претензіями на перемогу як у Лівії, так і в Ханаані.
Про ханаанський похід Мернептаха ми читаємо:
“Ізраїль спустошений, насіння його немає;
І Хурру [Ханаан] овдовіла через Єгипет”. [3]
Незважаючи на вихваляння Мернептаха тим, що він спустошив Ізраїль, ми знаємо з історії, що цього не сталося. І Біблія не згадує про цей напад. Це була відносно невелика військова кампанія зі взяттям лише трьох міст, а потім із вихвалянням “спустошенням Ізраїлю”. Для порівняння: коли фараон Шішак (Шешонк І) вторгся в Ізраїль, він записав назви понад 180 міст або місць, які, за його твердженням, він завоював.
Незважаючи на те, що це була невелика військова операція, напис Мернептаха має величезне значення для біблійної археології. Більшість вчених погоджуються, що це найдавніша позабіблійна однозначна згадка про Ізраїль як націю і, безперечно, найчіткіша єгипетська згадка про Ізраїль. [4]
Цей артефакт важливий, зокрема, і тим, що напис також вказує на ранню дату виходу (приблизно 1446 р. до н. е.), а не на пізню його дату, якої дотримуються деякі вчені (приблизно 1270 р. до н. е.). Сумнівно, що з 1270 до 1208 р. до н. е., коли було створено напис Мернептаха, було достатньо часу для Виходу з Єгипту, 40 років поневірянь у пустелі, семирічного завоювання Ханаану, поселення племен на їхніх територіях і становлення національної присутності в країні, і все це до того, як Мернептах заявив, що завоював Ізраїль. Натомість ханаанська кампанія Мернептаха, ймовірно, датується часами подій, описаних у книзі Суддів, коли ізраїльський народ уже оселився в Ханаані.
3. Напис Шішака
У 925 р. до н. е. фараон Шішак, названий Шешонком I, пронісся через Ізраїль та Юдею, завойовуючи місто за містом.
Біблія описує цю кампанію у 2 Книзі Хронік 12:2-4 так: “І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, бо вони спроневірилися Господеві, тисячею й двомастами колесниць та з шістдесятьма тисячами верхівців: і не було числа для народу, що прийшов із ним з Єгипту, ливіянам, суккійянам та кушанам. І здобув він твердинні міста, що в Юді, і прийшов аж до Єрусалиму”.
Коли Шішак повернувся до Єгипту, він вирізав тріумфальний рельєф у храмовому комплексі Амон-Ра в Карнаку з переліком понад 180 міст, які, як він стверджує, він завоював. Хоча сам Єрусалим не названий фараоном, у переліку є численні ізраїльські та юдейські міста, зокрема Бет-Шемеш, Ґів’он і Меґіддо, а також місця, які називаються «полями Авраама» та «нагір’ям Давида». Варто зазначити, що в Меґіддо були виявлені залишки стели перемоги, встановленої фараоном Шишаком.
Біблійний текст містить запис про те, що Шішак забрав скарби дому Господнього та царського палацу: “І позабирав він скарби Господнього дому та скарби дому царевого, і все забрав. І забрав він усі золоті щити, що Соломон поробив був” (1 Царів 14:26). Оскільки Єрусалим не згадується в списку топонімів, вчені припускають, що місто врятували, коли цар Ровоам капітулював перед Шішаком, заплативши викуп скарбами з Храму. [5]
Цікавим є ще один факт про вторгнення Шішака в Землю Ізраїлю. Син Шішака Осоркон I, став фараоном, подарував храмам Єгипту 383 тонни золота та срібла. Він також поховав свого сина Шешонка II у труні з чистого срібла. Деякі припускають, що все це багатство походить від кампаній його батька Шішака в Ханаані, і що це золото і срібло, можливо, були забрані з Єрусалимського Храму та інших міст Юдеї та Ізраїлю, які він завоював. [6]
Висновки
Кожен із цих написів підтверджує існування Ізраїлю як народу в землі Ханаан у ті часи, які описує Біблія. Ці історичні документи виступають яскравими позабіблійними свідками історичності біблійного тексту.
Примітки
1 Joel Kramer, The Oldest Yahweh Inscription. http://www.biblearchaeology.org/post/2017/01/20/The-Oldest-Yahweh-Inscription.aspx
2 Charles Aling and Clyde Billington, The Name Yahweh in Egyptian Hieroglyphic Texts. http://www.biblearchaeology.org/post/2010/03/08/The-Name-Yahweh-in-Egyptian-Hieroglyphic-Texts.aspx
3 Gary Byers, “Great Discoveries in Biblical Archaeology: TheMerneptah Stele,” Associates for Biblical Research, https://biblearchaeology.org/research/topics-by-chronology/conquest-of-canaan/4024-great-discoveries-in-biblical-archaeology-the-merenptah-stela
4 Gary Byers, Great Discoveries in Biblical Archaeology: The Merneptah Stela. http://www.biblearchaeology.org/post/2006/03/15/The-Merenptah-Stela.aspx
5 David E. Graves, Shishak I Inscription. https://biblicalarchaeologygraves.blogspot.com/2014/12/bonus-33-shishak-i-inscription.html
6 Bryant Wood, What evidence has been found of the Egyptian king, Shishak? https://christiananswers.net/q-abr/abr-a017.html
Джерело: Біблійна археологія
За матеріалами Bible Archaeology Report
Фото Clemens Schmillen, Olaf Tausch, Wikimedia Commons
Перегляньте цікаві новини: